• реалізація програми розвитку системи житлово-комунального господарства у сільській місцевості з наданням субвенції відповідним місцевим бюджетам, системи газифікації, водопостачання, зв'язку та доріг;

• забезпечення в усіх селах, протягом наступних п’яти років, до 2012 року, безперебійного водопостачання населення, що проживає у сільській місцевості;

• проведення протягом наступних п’яти років до 2012 року ремонту існуючих та будівництво нових доріг у всіх селах та селищах України;

• створення системи побутового обслуговування на селі;

• забезпечення культурно-освітнього розвитку села, зокрема добудови шкіл та закладів дошкільного виховання, бібліотек, клубів і кінотеатрів;

• забезпечення в усіх селах державного фінансового відшкодування сільгосппідприємствам за ремонт та розбудову соціальних установ на селі;

• забезпечення, починаючи з наступного року, функціонування ФАП у всіх населених пунктах сільської місцевості;

• запровадження безкоштовного навчання випускників сільських шкіл у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах та призначення для цієї категорії дітей державної стипендії на рівні не нижчому потрійної мінімальної заробітної плати;

• зупинення ганебної практики мізерного пенсійного забезпечення сільського населення – запровадження диференційованої системи пенсійного забезпечення, яка буде враховувати стаж роботи, специфіку та умови праці;

• розробка економічно вмотивованої системи забезпечення соціальних стандартів, що враховуватиме: надання соціальних послуг в населених пунктах, у тому числі за рахунок розвитку комунікаційної складової (програма «Шкільний автобус» для дітей, нарощування штату працюючих та парку автомобілів у районних лікарнях для доставки пацієнтів і надання медичних послуг тощо);

 

2. У сфері енергетичного забезпечення агропромислового комплексу:

 

• спрямування для потреб селян природного газу вітчизняного виробництва за внутрішніми цінами, що набагато дешевше імпортованого та становитиме не більше 50 $ за 1 тисячу кубічних метрів;

• повне завершення протягом наступних п’яти років, до 2012 року, газифікації сіл та селищ України;

• розвиток нових енергетичних та енергозберігаючих технологій у галузі сільського господарства, зокрема, стимулювання вирощування сировини для виготовлення біопалива, при цьому стимулюючи суміжні галузі економіки;

• забезпечення ціни на дизельне пальне, отримане з нафти вітчизняного виробництва, що використовується для проведення сільськогосподарських робіт та перевезення вантажів підприємств агропромислового комплексу України на рівні не вище 3 гривень за 1 літр;

• здійснення постійного моніторингу та економічного аналізу щодо альтернативних варіантів (розвиток систем електроопалення (із резервним твердим паливом) замість проведення газопроводів у населені пункти, що занепадають).

 

3. У сфері земельних відносин:

 

• розробка та реалізація необхідного комплексу заходів, що забезпечують умови функціонування ринку землі (зокрема завершення видачі актів з правом власності на землю, виділення земельних ділянок, створення земельного кадастру, встановлення меж територіальних одиниць, проведення грошової оцінки землі, механізмів регулювання ринку землі тощо) та лише після цього – зняття мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення;

• забезпечення реалізації та захисту прав селян на землю шляхом повної персоніфікації власників та користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що передбачає:

  • якнайшвидше завершення видачі державних актів з правом власності на землю громадянам – власникам сертифікатів з правом на земельну частку (пай) та інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення;

  • ведення єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно;

  • створення загальнодержавного уніфікованого кадастру землі в електронному вигляді;

  • створення земельно-інформаційного банку даних;

  • розробку та реалізацію державної програми, спрямованої на концентрацію земельних масивів, з метою створення оптимального землекористування і раціонального управління земельними ресурсами;

  • законодавче обмеження для однієї юридичної особи максимального розміру земельних масивів в процентах до площі землекористування відповідних територіальних одиниць, при набутті права власності;

  • внесення змін до Закону України «Про оренду землі», передбачивши мінімальний термін дії договорів оренди сільськогосподарських угідь на період ротації основної сівозміни згідно із проектом землеустрою (але не менше 5 років);

  • припинення практики ошукування селян шляхом скупівлі за безцінь належних їм земель; забезпечення збільшення, починаючи з 2007 року, орендної плати за паї з існуючих насьогодні 1,5% до 3% від вартості землі;

  • законодавче визначення юридичного статусу особистого селянського господарства та домогосподарства з метою надання їм можливості долучитись до програм державної підтримки та обов’язкового державного пенсійного страхування;

• законодавче врегулювання передачі власниками земельних паїв в управління державним фондам (в тому числі Пенсійному фонду) з метою забезпечення гарантованої виплати орендної плати;

• забезпечення розвитку земельного іпотечного кредитування шляхом:

  • надання можливості застави майнових прав на земельні ділянки для отримання кредитів, в тому числі довгострокових;

  • розробки та затвердження нормативно-правових актів щодо вдосконалення системи оцінки земель сільськогосподарського призначення та вдосконалення процедур підтвердження майнових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення;

  • забезпечення ефективної роботи Державної іпотечної установи з метою започаткування кредитування під заставу земель, у тому числі сільськогосподарського призначення;

• забезпечення охорони та раціонального використання земель;

• здійснення вичерпних заходів по відновленню систем зрошення за рахунок бюджетних асигнувань.

 

4. У сфері державної підтримки агропромислового ринку:

 

• перехід від неефективних цільових державних програм в аграрній сфері до прозорих адресних схем прямої підтримки безпосередньо сільськогосподарських товаровиробників;

• підтримка розвитку ринкової аграрної інфраструктури, а саме – аграрного фонду, аграрної біржі, ринків для сільгосппродукції індивідуальних виробників та фермерів, страхового фонду, земельного банку;

• впровадження сучасних механізмів і методів формування прозорого ринку сільськогосподарської продукції та продовольства, капіталу, зокрема, виробничих ресурсів та робочої сили;

• запровадження тендерних процедур при:

  • здійсненні бюджетних призначень на розвиток сільської місцевості за рахунок центрального та місцевого бюджету;

  • розподілі місцевими громадами (сільський та районний рівень) бюджетних коштів пропорційно кількості жителів певної громади до загальної кількості сільських жителів;

  • створенні (відновленні) об’єктів соціальної інфраструктури та їх утримання;

• сприяння у вирішенні проблеми забезпечення АПК сучасною технікою вітчизняного виробництва, створення та функціонування МТС на державній і кооперативній основі в кожному сільському районі;

• підвищення ефективності та конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва, впровадження сучасних технологій з метою зменшення енергозалежності агропромислового комплексу та собівартості виробленої продукції;

• створення нових виробництв, що забезпечать Україну відновлювальними джерелами енергії (біодизель, біоетанол);

• удосконалення системи бюджетної підтримки АПК з метою підвищення дієвості бюджетних програм та ефективності використання бюджетних коштів, а саме:

  • запровадити класифікацію програм бюджетної підтримки за критеріями: економічний ефект, доступність, зручність для сільгоспвиробників, прозорість та об’єктивність розподілу; та забезпечити максимальну комплексну оцінку за наведеними вище критеріями;

  • в найкоротший термін вирішити питання щодо погашення всіх боргових зобов’язань держави перед сільськогосподарськими товаровиробниками за попередні роки;

  • збільшення рівня державної підтримки сільгоспвиробника та перехід на відповідні європейські стандарти, а саме дотації на гектар обробленої землі, на одиницю випущеної продукції, на одиницю експортної продукції;

  • запровадження реальних дотацій на площу посівів та одиницю виробленої продукції, що забезпечуватимуть не нижче, ніж 25 відсотковий рівень рентабельності підприємств агропромислового комплексу;

  • з метою суттєвого поповнення обігових коштів в агрогосподарствах для здійснення комплексу весняно-посівних робіт забезпечити щорічну виплату всіх дотацій для села на рівні не менше 50% не пізніше 15 квітня кожного року;

  • забезпечити поступовий перехід до виплати дотацій з урахуванням товарності та якості сільськогосподарської і харчової продукції;

  • запровадити, відповідно Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», диференційовану тваринницьку та спеціальні тваринницькі дотації для концентрації виробництва в тваринництві та забезпечення якості тваринницької сировини; в тому числі переглянути порядки використання бюджетних коштів, що спрямовуються на дотації при виробництві м’ясної продукції та компенсації на кредитні ресурси і селекцію в тваринництві та птахівництві на підприємствах АПК, та довести для кожного регіону обґрунтовані реальним виробництвом і реалізацією показники;

• внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання розвитку ф’ючерсного ринку, з метою ефективного розвитку ф’ючерсної торгівлі сільськогосподарською та іншою продукцією;

• впровадження ефективної фінансово-кредитної політики, а саме:

  • створення бюро кредитних історій в аграрному секторі економіки;

  • вдосконалення механізмів надання компенсацій кредитних ставок за кредитами комерційних банків з метою стимулювання їх зниження для сільськогосподарських товаровиробників;

  • передбачення в проектах державних бюджетів компенсації кредитних ставок комерційних банків при кредитуванні сільськогосподарських виробників в обсягах, що гарантуватимуть вільний доступ сільськогосподарських товаровиробників до кредитних ресурсів за пільговими ставками;

  • стимулювання розвитку кооперативних банків та кредитних спілок в сільській місцевості;

  • вдосконалення законодавчого і нормативно-правового забезпечення лізингових операцій з метою збільшення доступності і привабливості для сільськогосподарських товаровиробників; стимулювання лізингу сільськогосподарської техніки та обладнання, які у подальшому надаватимуться безпосереднім користувачам;

  • захист внутрішнього ринку методами тарифного і нетарифного регулювання (на постійні основі) за результатами моніторингу зовнішньоекономічної діяльності;

• запровадження кредитної політики, сприятливої для всіх товаровиробників сільськогосподарської продукції, обновленої в т. ч. і на заставі застрахованих страховими компаніями врожаїв майбутніх років та іпотеці землі (після зняття мораторію на продаж землі), зокрема:

  • спрощення системи кредитування вітчизняного сільськогосподарського виробника та процедури отримання кредитів, для того щоб вони були доступними для всіх товаровиробників сільськогосподарської продукції;

  • запровадження процентної ставки на кредити не буде більше 1% річних, решту ставки компенсує держава;

  • запровадження потужного довгострокового пільгового кредитування (до 10 років) під будівництво та реконструкцію виробничих приміщень, для закупівлі обладнання, технологій та сільськогосподарської техніки, як вітчизняного так і закордонного виробництва, із погашенням кредиту починаючи з четвертого року;

  • прийняття програми пільгового кредитування будівництва власного житла працівниками сільськогосподарських підприємств, із наданням кредитів терміном на 25-50 років із компенсацією відсотків, нарахованих за користування такими кредитами за рахунок державних коштів;

  • створення інструментарію ефективного управління ризиками в сільськогосподарському виробництві.

 

5. У сфері оподаткування агропромислового комплексу:

 

• стимулювання створення прозорого конкурентного середовища для українських виробників, просування їх продукції на зовнішні ринки;

• максимальне спрощення системи оподаткування та податкового навантаження на сільськогосподарського товаровиробника із запровадженням єдиного земельного податку;

• скасування податку на додану вартість, як такий, що руйнує та знищує сільське господарство України;

• встановлення ставки податку з фізичних осіб - працівників агропромислового комплексу України на рівні 5% від місячного доходу;

• забезпечення звільнення від податку на прибуток та податку на додану вартість підприємств всіх форм власності, які здійснюють пасажирські перевезення на селі, та запровадження системи пільг при придбанні пасажирського транспорту для таких перевезень.

 

6. У сфері державної цінової політики:

 

• встановлення сприятливих державних закупівельних цін на аграрну продукцію; зокрема: збільшення щонайменше в 5 разів обсяги державних закупівель виробленої сільськогосподарської продукції (зерна, м’яса, молока, цукру тощо) за вигідними для сільгоспвиробників цінами;

• перекриття всіх каналів контрабанди, що дасть можливість підняти закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію щонайменше в 1,5 рази;

• зважаючи на ажіотажний попит на деякі продукти харчування, що спостерігається в окремих регіонах, вживати суворих заходів щодо недопущення спекулятивного росту цін на продовольство;

• встановлення граничного рівня торгівельних надбавок на товари м’ясної групи, цукор, крупи і продукти кисломолочної групи не вище 10 відсотків до оптово-відпускної ціни виробника, а також посилення контролю за подальшим дотриманням закладами роздрібної торгівлі встановлених граничних рівнів із застосуванням до порушників санкцій, передбачених чинним законодавством.

 

7. У сфері забезпечення конкурентноздатності агропромислової продукції:

 

• насичення власного ринку екологічно чистими продуктами харчування вітчизняного виробництва, зокрема:

  • впровадження нових технологій вирощування сільськогосподарських культур без застосування хімічного захисту рослин та мінеральних добрив (органічне землеробство);

  • застосування науково обґрунтованих раціонів годування в галузях тваринництва та птахівництва без урахування біологічних добавок тощо;

  • заборона на ввезення та транзитне перевезення на території спеціальних (вільних) економічних зон і територій пріоритетного розвитку підакцизних товарів та товарів груп 1-24, згідно з УКТ ЗЕТ, у зв’язку з повним насиченням ринку сировиною вітчизняного виробництва;

  • заборона на ввезення на митну територію України м’яса і м’ясопродуктів для подальшого їх використання в операціях з давальницькою сировиною, щоб унеможливити проникнення на вітчизняний ринок неякісного і часто небезпечного для життя і здоров’я людей імпортного м’яса і м’ясопродуктів;

• перехід на європейську модель забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції;

• перехід до розробки типових бізнес-проектів, що обов’язково передбачають переробку сільгосппродукції та її екологічну чистоту. Такі проекти будуть фінансуватись комерційними банками в т.ч. під державні гарантії, а також інвесторами на основі створення спільних підприємств;

 

8. У сфері управління агропромисловим комплексом:

 

• зміна структури і функцій органів державного управління в АПК, перехід від регламентації, розподілу та адміністративного втручання до ефективного виконання законодавства, в першу чергу, в частині забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської та харчової продукції;

• створення сучасної дорадчої інфраструктури для надання максимально адаптованої до сучасних умов інформації про технології, юридично-правових та маркетингових консультацій з урахуванням передових надбань аграрної науки та досвіду практичного застосування;

 

9. У сфері розвитку зайнятості населення у сільській місцевості:

 

• запровадження спеціальних програм збільшення зайнятості та робочих місць у сільській місцевості шляхом:

  • розвитку кооперативної форми господарювання в напрямку виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, послуг тощо;

  • розширення площ зрошувальних земель в галузях овочівництва, садівництва та створення нових зрошувальних мереж;

  • збільшення державного замовлення на підготовку майбутніх спеціалістів сільськогосподарської галузі, забезпечення їх житлом на пільгових умовах;

• запровадження спеціальних програм збільшення зайнятості у сільській місцевості шляхом збільшення державного замовлення на освіту майбутніх спеціалістів сільськогосподарської галузі, забезпечення їх житлом;

• проведення класифікації населених пунктів за розмірами, демографічним станом та тенденціями, методологічне та законодавче забезпечення підготовки програм їх розвитку з метою забезпечення необхідних соціальних стандартів життя для населення з урахуванням перспектив розвитку різних категорій населених пунктів;

• здійснення методологічного забезпечення реалізації соціальних стандартів життя для населених пунктів різних категорій у розрізі таких складових:

  • якісне медичне обслуговування;

  • сучасні шкільна освіта та дошкільне виховання;

  • електрифікація та газифікація (або забезпечення альтернативних видів опалення);

  • сучасна дорожня інфраструктура;

  • засоби комунікації (персональні, загального користування, для органів місцевої влади та самоврядування);

  • заборона виплати заробітної плати в іншій, ніж грошова, формі.

 

10. У сфері нормативного забезпечення агропромислового комплексу:

 

• для досягнення довгострокових перспективних цілей по збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції за рахунок залучення вітчизняних та іноземних інвестицій, потужної державної підтримки сільськогосподарської галузі, повного забезпечення власного ринку продуктами харчування вітчизняного виробництва та забезпечення значного експортного потенціалу держави необхідно прийняти Національну програму розвитку агропромислового комплексу України до 2015 року (з відповідним бюджетним забезпеченням).

 

Основними суб’єктами бюджетного планування, законодавчої діяльності та виконавцями даної сфери є:

 

• Міністерство аграрної політики України;

• Міністерство економіки України;

• Міністерство транспорту та зв'язку України;

• Міністерство фінансів України;

• Міністерство регіонального розвитку та будівництва України;

• Державний комітет рибного господарства України;

• Державний комітет України з водного господарства;

• Державний комітет лісового господарства України;

• Державне агентство земельних ресурсів України;

• Державна служба автомобільних доріг України;

• Державна служба експортного контролю України;

• Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

 

Приблизний перелік початкових цільових показників, що віддзеркалюють досягнення зазначених цілей у сфері АПК:

 

• частка вітчизняних продовольчих товарів у товарних ресурсах роздрібної торгівлі продовольчими товарами;

• індекс фізичного обсягу продукції сільського;

• рівень зайнятості сільського населення у працездатному віці;

• зростання доходної частини місцевих бюджетів і зменшення кількості депресивних бюджетів сільських та селищних рад;

• урожайність зернових, зернобобових, технічних, овочевих, фруктових та інших сільськогосподарських культур в господарствах усіх категорій;

• питома вага прибуткових сільськогосподарських організацій (від загальної кількості);

• рентабельність реалізованої сільськогосподарської продукції;

• рентабельність рибодобуваючих і рибопереробних підприємств;

• інвестиції в основний капітал АПК по великих і середніх організаціях;

• питома вага керівників і головних спеціалістів, які мають вищу професійну освіту;

• кількість НДДКР, запроваджених в діяльність АПК;

• кількість отриманих патентів у сфері сільського господарства;

• кількість інфекцій людини, викликаних використанням недоброякісної сировини тваринного походження у продуктах харчування;

• кількість вогнищ хвороби спільних для людини і тварин;

• рівень безробіття у сільській місцевості (у працездатному віці);

• частка сільського населення, чиї помешкання обладнані водопроводом (каналізацією, газом);

• частка населених пунктів у сільській місцевості з освітніми закладами початкового і середнього рівня;

• кількість пацієнтів на одного лікаря і одну медсестру в сільській місцевості;

• середній час надання швидкої медичної допомоги в селі;

• структура смертності (причин) в сільській місцевості;

• введення жилої площі в сільській місцевості (м2 на людину);

• довжина відомчих автодоріг, що об’єднують сільські населенні пункти, приведені в нормативний стан;

• площа реабілітованих територій сільгоспугідь у % до загальної площі територій, схильної до радіоактивного забруднення;

• площа сільськогосподарських угідь, для яких вжито запобіжні заходи щодо їх виключення з обороту;

• рівень рибопродуктивності рибогосподарських водойм і відтворення рибних запасів;

• рівень вилову риби та інших водних біоресурсів в економічній зоні України і у внутрішніх водоймах до загальнодоступного вилову.