I'm a paragraph. Click here to add your own text and edit me. I’m a great place for you to tell a story and let your users know a little more about you.
This is a great space to write long text about your company and your services. You can use this space to go into a little more detail about your company.
СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
Енергобезпека та енергоефективність залежать від забезпечення країни власними енергоресурсами, адекватності і ефективності енергетичної інфраструктури, зниження вартості електроенергії для виробничих потреб та енергоємності ВВП.
Основними суб’єктами бюджетного планування, законодавчої діяльності та виконавцями даної сфери є:
-
Міністерство вугільної промисловості України;
-
Міністерство економіки України;
-
Міністерство палива та енергетики України;
-
Міністерство промислової політики України;
-
Міністерство транспорту та зв'язку України;
-
Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;
-
Національна комісія регулювання електроенергетики України;
-
Служба безпеки України;
-
Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.
У порівнянні з іншими країнами рівень енерговикористання споживчим сектором, сільським господарством і бюджетною сферою в Україні є відносно низьким. У той же час у країні функціонує вкрай енергоємна промисловість, що обумовлено використанням застарілого енергоємного обладнання й високим рівнем споживання вуглецевих енергоносіїв у таких галузях як металургія, хімічна промисловість, важке машинобудування. У результаті виробниче споживання енергії в країні, розраховуючи на 1 дол. ВВП, перевищує рівень європейського споживання у 6-10 разів, що неминуче призводить до низької конкурентоспроможності всієї економіки країни та зростання її залежності від імпорту.
ЕНЕРГОЕФЕКТИВНИЙ ПРОРИВ

Один із факторів нераціонального використання енергоресурсів сучасною економікою країни – наявність протягом довгих років низьких цін на газ, а також на вугілля й нафту, що не створювало стимулів для впровадження енергозберігаючих технологій і використання альтернативних джерел енергії. Це ж обумовило відсутність в Україні державних результативних програм енергозбереження й підвищення енергоефективності, які визначали б ряд якісних і кількісних індикативних параметрів, а також створювали мотивацію для їхнього досягнення. Прийняті ж державою програми енергозбереження були малорезультативними, тому що носили здебільшого декларативний характер і не мали конкретних механізмів з їхньої реалізації.
У середньостроковій і довгостроковій перспективі світова вартість енергетичних ресурсів загалом й для України зокрема буде зростати, при цьому буде тривати трансформація ролі цих виробничо-економічних факторів у бік збільшення їхнього політичного значення.
У цих умовах для забезпечення конкурентоспроможності української економіки найважливіше значення має забезпечення високого рівня енергетичної безпеки як складової частини національної безпеки країни, для чого необхідно здійснити модернізацію паливно-енергетичного комплексу України й інших галузей.
Цілями цієї трансформації є:
-
Зниження енергоємності ВВП і перехід до енергозберігаючої моделі національної економіки;
-
ріст ефективності паливно-енергетичного сектору до рівня, при якому енергетика буде приносити прибуток, забезпечувати ріст добробуту її працівників і направляти значні засоби на модернізацію й переозброєння;
-
диверсифікованість джерел отримання паливно-енергетичних ресурсів, збільшення частки власних ресурсів країни в загальному обсязі;
-
збільшення використання поновлюваних й екологічно чистих джерел енергії, гармонізацію потреб економіки й навколишнього середовища;
-
створення ефективного ринку енергоресурсів усередині країни;
-
ріст енергозбереження й впровадження ефективніших способів використання енергії у всіх галузях економіки країни.
Однією з першочергових дій для нового Уряду буде виконання довгострокової державної програми з енергозбереження й енергоефективності, розробленої Урядом Ю. Тимошенко.
Необхідно також збільшити інвестиції в розширення й модернізацію енергетичної інфраструктури. Згідно з даними ІMD World Competitiveness Yearbook 2007 Україна має один з найнижчих у регіоні рівнів за ступенем адекватності й ефективності інфраструктури (у порівнянні із західноєвропейськими країнами цей показник нижчий вдвічі). Система енергозабезпечення країни в більшості випадків не має резервів розширення, а створення нових підприємств тягне необхідність значних додаткових інвестицій з боку бізнесу на будівництво ліній електропередач і трансформаторних станцій).
Енергетична безпека країни.
Виходячи з життєво важливих національних інтересів, Україна повинна:
-
здійснити негайний аудит угод у газовій сфері, укладених з початку 2006 року, їх вплив на енергетичну безпеку держави, у разі необхідності – добитися перегляду цих угод;
-
зменшити критичну залежність від єдиного на сьогоднішній день джерела імпорту енергоносіїв, диверсифікувати шляхи і джерела їх постачання;
-
активізувати приплив інвестицій, спрямованих на розвиток енергогенеруючих потужностей, інфраструктури імпортування енергоресурсів тощо;
-
забезпечити формування повноцінних внутрішніх ринків енергоресурсів та створити адекватне конкурентне середовище на них;
-
провадити політику повної відкритості конкуренції енергетичних та мережевих галузей;
-
запровадити енерго- та екоаудит системи екологічного менеджменту;
-
забезпечення адекватної оплати енергоносіїв;
-
реалізація політики реструктуризації національної економіки з метою скорочення частки енергоємних низькотехнологічних виробництв із низьким рівнем створення доданої вартості;
-
оптимізація співвідношення цін на енергоресурси для населення та промислових споживачів, враховуючи практику розвинутих країн;
-
у середньостроковій перспективі – досягнення положення, при якому ціна на енергоресурси буде визначатися, виходячи з витрат на їх доставку й обумовленої державою прибутковості, а застосування перехресного субсидування буде застосовуватися лише для забезпечення пільгових тарифів малозабезпеченим верствам населення;
-
розробити та реалізувати Державну програму «Біопаливо», орієнтуючись на ліквідацію залежності від імпорту нафтопродуктів;
-
зміцнити енергетичне співробітництво та координацію енергетичної політики з Європейським Союзом;
-
будувати співробітництво з Росією, країнами Центральної Азії, іншими партнерами в енергопостачанні на основі довготермінових, прозорих, взаємовигідних домовленостей на принципах Європейської Енергетичної хартії та Договору до неї.
Нафтогазовий комплекс.
Гарантування стабільності у нафтогазовому комплексі, який забезпечує більше половини національного споживання енергетичних ресурсів, є ключовою умовою енергетичної безпеки держави. Для цього держава має створити зрозумілі, прозорі й однакові для всіх правила на ринках нафти і газу, оздоровити діяльність державних нафтогазових компаній, запровадити економічні стимули для розвитку всього нафтогазового комплексу та диверсифікації імпорту енергоносіїв.
Стратегія України в нафтогазовому комплексі в середньостроковій перспективі (5–7 років) має бути спрямована на досягнення таких цілей:
-
розвиток власної ресурсної бази для видобутку вуглеводнів, у тому числі на шельфі Чорного та Азовського морів;
-
забезпечення довгострокових резервів нафти і газу для попередження кризових ситуацій;
-
повномасштабне будівництво нових газо- і нафтотранспортних коридорів на території України для постачання енергоносіїв з Казахстану, Туркменістану, Узбекистану до Європи та для власних потреб України;
-
створення сприятливого правового і політичного середовища для реалізації інвестиційних проектів у галузі нафтопереробки, нафтотранспортування і нафтохімії;
-
модернізація існуючих нафтозаводів і будівництво двох нових сучасних нафтопереробних заводів із надглибокою технологією переробки нафти.
Стабільність законодавчої і нормативно-правової бази, передбачуваність дій уряду та відповідність енергетичної політики цілям Європейської енергетичної хартії, приведення нафтогазового комплексу у відповідність до європейських нормативів забезпечить стале постачання газу, нафти і нафтопродуктів, приріст інвестицій у галузі та відрахувань до бюджетів усіх рівнів. Для цього необхідно:
-
розробка і затвердження концепції стимулювання розвитку нафтогазового комплексу;
-
визначення порядку експлуатації приватними і державними компаніями нафтогазових родовищ, розвіданих за державний кошт, визначивши шляхи адекватної компенсації державі;
-
стабільність законодавчої бази, що стосується оподаткування видобутку і торгівлі нафтою і газом;
-
залучення міжнародних організацій до реалізації в Україні інвестиційних проектів, спрямованих на поліпшення експлуатаційних характеристик вітчизняної нафто- та газотранспортної систем;
-
проведення аудиту НАК «Нафтогаз України» за міжнародними стандартами та передбачення відповідного фінансування у державному бюджеті, а також вжиття заходів для досягнення доходності компанії;
-
забезпечення злагодженої роботи «Укрзалізниці», ВАТ «Укртранснафта» та нафтових компаній для недопущення адміністративного стримування транспортування нафти;
-
лібералізація нафтогазового сектору шляхом впровадження специфічної (змішаної) структури його ринків – монопольно-конкурентної (наприклад, у нафтогазовому секторі державна монополія об’єктивно має лишитися у сфері ліцензування розвідки та видобутку вуглеводнів, а також їх розподілу у магістральних трубопроводах; конкурентне середовище доцільно створити у сфері локального транспортування нафти та газу);
-
посилення контролю та вимог до виконання надрокористувачами ліцензійних угод; забезпечення конкурсності та прозорості видачі ліцензій на видобуток нафти і газу з одночасним посиленням контролю за виконанням умов ліцензій.
Серед найважливіших завдань у нафтовій галузі є підвищення ефективності використання власної та імпортованої нафти. Для стимулювання інвестицій у цій галузі передбачається скасування мит на імпортоване устаткування, впровадження якого зможе збільшити обсяг і глибину переробки сировини в продукцію; створення пільг прибутку, що направляється на модернізацію й переозброєння нафтозаводів, оптимізація митних ставок на нафту й нафтопродукти, використання сучасних ринкових механізмів залучення інвестицій (ІPO) і стандартів корпоративного керування нафтотранспортною системою.
Стратегічним завданням є забезпечення стабільності поставок нафти й газу, збільшення власного видобутку й підвищення ефективності використання нафти й газу. Для цього необхідно:
-
забезпечення стабільних поставок природного газу з Росії в Україну на базі міжурядових угод;
-
укладення довгострокових угод з країнами Центральної Азії про закупівлю газу;
-
підготовка техніко-економічного обґрунтування участі України в проектах з диверсифікації постачань нафти і газу з Центральної Азії, Близького Сходу;
-
укладання контрактів на видобуток нафти за межами України державними компаніями, що дозволять забезпечити до 10% потреб ринку;
-
збільшення фінансування геологорозвідувальних робіт, створення умов для забезпечення державними компаніями обсягів пошуково-розвідувального буріння на газ та нафту відповідно до Енергетичної стратегії України до 2030 р.;
-
створення умов для підготовки нафтогазоносних об’єктів та виявлення нових об’єктів (зокрема на шельфі) відповідно до законодавства України;
-
забезпечення щорічного приросту розвіданих запасів нафти з газоконденсатом відповідно до Енергетичної стратегії України до 2030 р.;
-
проведення ревізії всіх договорів НАК «Надра України» про спільну діяльність та припинення їх дій у разі невиконання партнерами інвестиційних зобов’язань;
-
ухвалення змін до Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат», які встановлюють ефективні ставки та порядок сплати платежів, що сприятимуть підвищенню рівня видобутку.
Наявність стратегічних резервів нафти і нафтопродуктів є запорукою уникнення криз на ринках та однією з вимог Європейського Союзу до країн-кандидатів. Необхідно вжити такі заходи щодо нарощування стратегічних і поточних операційних запасів нафти та газу:
-
затвердження програми заходів щодо збільшення місткості підземних сховищ газу;
-
створення стратегічного резерву нафти та нафтопродуктів на 60 днів;
-
запобігання незаконному використанню законсервованих родовищ та втратам енергоносіїв із трубопроводів;
-
розробка концепції ринкового стимулювання приватних компаній до надання нафти і нафтопродуктів, технічних і фінансових ресурсів для створення резервів;
-
створення умов для безперешкодного експорту нафти і нафтопродуктів компаніями, які забезпечать зберігання на об’єктах Держкомрезерву 60-денного запасу нафтопродуктів, та забезпечення відшкодування Держрезерву вартості зберігання нафти і нафтопродуктів;
Ядерна енергетика.
Забезпечення енергетичної незалежності вимагає розвитку ядерної енергетики. Головними цілями цієї стратегії є:
-
будівництво нових та продовження терміну експлуатації існуючих енергоблоків;
-
забезпечення високоефективної експлуатації уранових родовищ;
-
диверсифікація постачання ядерного палива і побудова власного замкнутого ядерно-паливного циклу;
-
заборона зберігання відпрацьованого ядерного палива та радіоактивних відходів неукраїнського походження;
-
збереження високого рівня ядерної безпеки.
Для досягнення поставлених цілей необхідно:
-
будівництво нових та продовження терміну експлуатації існуючих енергоблоків, для чого:
-
ухвалити рішення про проведення аудиту НАЕК «Енергоатом» за міжнародними стандартами та передбачити відповідне фінансування в державному бюджеті;
-
підвищити інвестиційний потенціал НАЕК «Енергоатом» за рахунок переоцінки балансової вартості основних фондів АЕС, комплексної реалізації інноваційного підходу і надання гарантій по позиках. Схвалити план дій та подати проекти відповідних законів до Верховної Ради України;
-
ухвалити та реалізувати План заходів зі спорудження енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС за умови їх введення в експлуатацію у 2014-2015 рр.;
-
ухвалити План заходів щодо забезпечення продовження експлуатації діючих енергоблоків АЕС на максимально досяжний термін понад проектний, перш за все №1 і №2 РАЕС та №1 ПУАЕС;
-
ухвалити та реалізувати план заходів щодо будівництва нових енергоблоків;
-
розробити координаційний План дій із створення умов для розробки і постачання устаткування для АЕС з визначенням конкретних етапів і характеру діяльності на цих етапах;
-
забезпечити тарифну та цінову політику шляхом: 1) повного відшкодування витрат на закупівлю свіжого та поводження з відпрацьованим ядерним паливом, експлуатаційних і інвестиційних витрат по соціальних програмах і виконанню бюджетних зобов'язань; 2) забезпечення беззбитковості виробництва при оптимізації витрат на основі довгострокової програми управління витратами; 3) удосконалення правового поля у сфері здійснення експорту, імпорту та транзиту електричної енергії;
-
ухвалити План дій щодо створення та функціонування єдиної системи проектно-конструкторського забезпечення ядерної енергетики та реалізувати його;
-
забезпечити виконання Концепції підвищення безпеки діючих енергоблоків атомних електростанцій;
-
диверсифікація постачання ядерного палива та створення елементів власного ядерно-паливного циклу, для чого:
-
ухвалити рішення щодо забезпечення фінансування Фонду ядерного паливного циклу;
-
забезпечити освоєння Новокостянтинівського уранового родовища та стабілізувати функціонування Східного гірничо-збагачувального комбінату;
-
провести оздоровлення ДНВП «Цирконій» і ДП «Придніпровський гідрометалургійний завод»;
-
забезпечити створення виробництва переробки цирконієвої сировини для використання кінцевого продукту як у технології власного виробництва, так і на експорт;
-
затвердити техніко-економічне обґрунтування розміщення, проектування та будівництво заводу з фабрикації тепловиділяючих збірок (ТВЗ) до 2012 р.;
-
ухвалити рішення про диверсифікацію джерел постачання ядерного палива, враховуючи досягнуті домовленості з французькою компанією AREVA та «Westinghouse»;
-
забезпечити збільшення виробництва уранового концентрату та української складової у ядерному паливі до 40%;
-
забезпечити створення державного резерву ядерного палива.
Також будуть здійснені такі заходи:
-
прийняття закону з питань переоцінки основних фондів підприємств паливно-енергетичного комплексу, що передбачатиме встановлення реальної вартості основних фондів;
-
врегулювання розбіжностей податкового та ядерного законодавства в частині віднесення до складу валових витрат заходів з підвищення безпеки енергоблоків АЕС;
-
ухвалення закону, який встановлюватиме механізм акумулювання фінансових ресурсів для безпечного поводження з ВЯП і РАВ;
-
внесення змін до законів України з метою стимулювання створення фонду з поводження із радіоактивними відходами.
Вугільна промисловість.
Головною метою розвитку вугільної промисловості є зниження залежності енергетики від імпорту газу. Для цього має бути проведена реструктуризація українських шахт, що передбачатиме нарощування видобутку вугілля, а також зменшення кількості нещасних випадків на шахтах, зокрема, через поступовий перехід до стандартів і практики безпеки ЄС на шахтах. Це буде досягнуто шляхом:
-
забезпечення своєчасного і повного бюджетного фінансування підприємств вугільної галузі;
-
створення оптового ринку вугілля;
-
введення державного механізму контролю за недопущенням монопольно високих цін виробників гірничошахтного обладнання та матеріально-технічних ресурсів для вугледобувних підприємств;
-
забезпечення спрямування цільових коштів на розвиток вугільної промисловості;
-
щорічне забезпечення введення в дію нових виробничих потужностей з видобутку вугілля відповідно до реальних потреб держави у вітчизняному вугіллі (відповідно до Енергетичної стратегії України до 2030 р., при цьому забезпечити щорічний видобуток на рівні не менше 90,9 млн. т);
-
ухвалення рішення про перехід до цін на вугільну продукцію відповідно до її світової ринкової вартості шляхом регулювання цінової політики в ланцюжку вугілля-кокс-метал і визначення ціни на енергетичне вугілля з урахуванням його енергетичної цінності, споживчих властивостей, взаємозамінності та екологічної прийнятності у співставленні з вартістю та аналогічними показниками інших видів палива;
-
забезпечення надійності енергопостачання, розвиток і впровадження альтернативних джерел виробництва електроенергії;
-
розробка механізму забезпечення виплати заробітної плати та інших соціальних виплат шахтарям на рівні, що встановлений новою Генеральною угодою;
-
ухвалення рішення щодо передачі ліквідаційною комісією правонаступнику необхідної документації для надання пільг на придбання твердого палива категоріям осіб, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України, до початку робіт із фізичної ліквідації гірничого підприємства;
-
ухвалення рішення про внесення змін до Методики оцінки майна, передбачивши в ній особливості оцінки пакетів акцій та цілісних майнових комплексів підприємств вугільної галузі, та затвердити порядок продажу на аукціонах;
-
прийняття законів, що регулювали б приватизацію підприємств вугільної промисловості, функціонування ринку вугілля, державне замовлення на вугілля;
-
перегляд закону про державні закупівлі у галузі з метою уточнення критеріїв оцінки тендерних пропозицій.
Електроенергетика та теплоенергетика.
Розвиток та модернізація об’єднаної електроенергетичної системи вимагає політичної волі для лібералізації ринку електроенергетики з подальшим упорядкуванням регулюючих функцій держави, направлених на створення стимулів для залучення приватних інвестицій у галузь.
Цілями розвитку електроенергетичної галузі є:
-
удосконалення чинної моделі Оптового ринку електроенергії України шляхом поступового переходу від моделі пулу до моделі прямих двосторонніх контрактів на постачання електроенергії;
-
ліквідація системи непрямих фіскальних надбавок до оптової ціни на електроенергію (інвестиційної складової, сплати дивідендів з державної частки акцій, сплати відсотків за міжнародними субкредитами тощо);
-
впровадження повномасштабного Оптового ринку електроенергії європейського формату, що передбачає, зокрема, створення Балансуючого ринку електроенергії та Ринку допоміжних послуг в електроенергетиці України;
-
послідовна лібералізація та забезпечення конкуренції та прозорості на ринку електроенергії;
-
залучення інвестицій в модернізацію основних фондів енергокомпаній, що здійснюють виробництво, передачу та постачання електроенергії з метою ефективного використання палива, скорочення втрат електроенергії, підвищення надійності та якості електропостачання;
-
впорядкування процедур та нарощування обсягів експорту електроенергії в сусідні країни;
-
диверсифікація джерел постачання імпортної енергетичної сировини та створення прозорого, конкурентного внутрішнього ринку палива;
-
зменшення рівня забруднення навколишнього середовища.
Пріоритетні дії у цій галузі можна виділити такі:
-
ухвалення рішення про проведення аудиту НАК «Енергетична компанія України» за міжнародними стандартами та передбачення відповідного фінансування у державному бюджеті;
-
здійснення заходів з припинення перехресного субсидіювання (крім тарифів для найменш забезпечених громадян) та створення цінових стимулів для ефективного енергоспоживання;
-
розробка та запровадження рішень, спрямованих на забезпечення повернення та обґрунтованої прибутковості інвестицій, що залучаються на розвиток об’єктів електроенергетики;
-
запровадження стимулів для залучення приватних інвестиції в електроенергетичну галузь;
-
затвердження механізму визначення на конкурсних засадах покупців при укладенні договорів експорту електроенергії;
-
проведення незалежного обстеження мереж всіх обленерго для нормування втрат до технологічно можливих;
-
забезпечення введення в експлуатацію магістральних ліній електропередач для забезпечення можливості паралельної роботи ОЕС з енергетичним об’єднанням країн Європи та залучення для цього іноземних інвестицій; інтеграція у єдину європейську енергетичну систему постачання та споживання електроенергії;
-
забезпечення введення в експлуатацію щорічно 6 тис. км розподільчих електромереж, перш за все, в сільській місцевості;
-
модернізація ТЕС, перехід на технологію «киплячого шару», що зменшить споживання газу та нафтопродуктів і, натомість, збільшить виробництва електроенергії з вітчизняного вугілля;
-
укладення договору з Міжнародним банком реконструкції і розвитку щодо фінансування реконструкції другої черги ГЕС Дніпровського каскаду та Дністровської ГЕС та забезпечення його ратифікації;
-
завершення будівництва Ташлицької та Дністровської ГАЕС;
-
стимулювання спорудження нових ГЕС на річках Тисі, Дністрі та їх притоках за наявності техніко-економічного обґрунтування таких проектів;
-
створення законодавчої бази, яка передбачатиме чіткі межі відповідальності виробників і постачальників електроенергії за надійність та якість надання послуг споживачам та утримання електромереж.
Для реалізації програми з реформування теплової енергетики необхідно:
-
затвердження концепції розвитку теплоенергетики, яка передбачатиме перехід ТЕС на споживання вітчизняного енергетичного вугілля;
-
розробка та схвалення концепції створення ринків теплової енергії з метою стимулювання конкуренції в теплоенергетиці та прозорого ціноутворення;
-
створення умов для залучення на модернізацію систем теплозабезпечення;
-
ухвалення плану дій із зменшення щорічно втрат тепла в тепломережах;
-
забезпечення реконструкції існуючих і початок будівництва нових енергоблоків Придніпровській, Слов'янській, Добротвірській, Трипільській, Зміївській, Старобешівській, Курахівській, Криворізькій ТЕС;
-
забезпечення реконструкції та модернізація 4 блоків Бурштинської ТЕС;
-
ратифікацію договору з Міжнародним банком реконструкції і розвитку щодо фінансування реконструкції другої черги ГЕС Дніпровського каскаду та Дністровської ГЕС.
Енергоефективність та енергозбереження.
Реалізація потенціалу енергозбереження в Україні, яке становить за розрахунками понад 45% від нинішнього обсягу споживання енергоресурсів, дозволить уникнути зростання критичної залежності держави від зовнішніх джерел постачання. При цьому перехід на ринкове формування цін на енергетичні продукти є однією з головних умов впровадження енергозберігаючих технологій.
Для реалізації заходів з енергозбереження передбачається:
-
прийняття державної програми енергозбереження, узгодженої з Енергетичною стратегією до 2030 р.
-
стимулювання населення до енергозбереження, використання енергоефективних технологій тощо (просвітницька робота, контроль за використовуваним обладнанням тощо);
-
реструктуризація національної економіки з метою скорочення частки енергоємних низькотехнологічних виробництв із низьким рівнем створення доданої вартості;
-
стимулювання інвестицій у ПЕК, зокрема за рахунок торгівлі карбоновими викидами підприємств когенерації та продовження приватизації в енергосекторі;
-
використання технологій отримання електричної та теплової енергії на основі утилізації вторинних ресурсів підприємств (насамперед, металургійної та коксохімічної галузей);
-
спрямування бюджетних інвестицій на практичне впровадження заходів тепло- та енергозбереження, а також обліку в закладах соціальної, комунальної сфери та побуті громадян, із пріоритетним здійсненням державних закупівель енергоощадного обладнання вітчизняного виробництва;
-
започаткування із залученням кредитів міжнародних установ довгострокової державної програми впровадження енергоощадних опалювальних систем індивідуальних будинків, насамперед – у сільській місцевості;
-
запровадження механізмів стимулювання енергозбереження, у тому числі формування тарифної політики для забезпечення збалансованого розвитку паливно-енергетичного комплексу;
-
встановлення контролю за адресністю субсидіювання житлово-комунальних послуг;
-
затвердження переліку обов’язкових фіскальних та адміністративних санкцій для господарюючих суб’єктів за нераціональне використання палива та енергії;
-
збільшення фінансування наукових досліджень у сфері енергозбереження та пошуку альтернативних видів енергії;
-
створення національного центру з енергозбереження, що буде розробляти типові проекти з енергозбереження й проводити консультаційну підтримку їхнього здійснення;
-
перегляд «Програми державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії», розробка та внесення на розгляд Верховної Ради проекти законів, які стимулюватимуть виконання завдань програми.
Приблизний склад початкових цільових показників, що віддзеркалюють досягнення зазначених цілей у енергетичній сфері:
-
Енергоємність ВВП;
-
індекс зниження енергоємності ВВП щодо попереднього року;
-
відношення енергоємності ВВП України й аналогічних показників інших країн і регіонів (середнього по світу, середнього по Азії, середнього по Китаю, середнього по Європі, середнього по Західній Європі, середнього по Центральній і Східній Європі);
-
частка власних паливно-енергетичних ресурсів у загальному обсязі споживання;
-
частка власної сировини в загальному обсязі сировини для ядерної енергетики;
-
частка поновлюваних і нетрадиційних джерел енергії у загальному обсязі споживання;
-
обсяг інвестицій в енергетичну галузь і галузі з транзиту та розподілу енергії;
-
частка іноземних інвестицій у загальному обсязі інвестицій у паливно-енергетичній галузі;
-
рентабельність паливно-енергетичної галузі в цілому та її підгалузей;
-
завантаження потужності на підприємствах паливно-енергетичної галузі;
-
зношування основних фондів на підприємствах паливно-енергетичної галузі;
-
глибина переробки нафти на вітчизняних нафтозаводах;
-
обсяги геологорозвідувальних робіт й обсяги розвіданих запасів енергоресурсів;
-
обсяг стратегічних резервів газу, нафти, нафтопродуктів і ядерного палива (у днях споживання економікою країни).