У середньому на одного жителя України припадає 22,6 кв. м житлової площі, що вище рівня 1990 р. усього на 24%. З огляду на ступінь соціальної нерівності, яка за ці роки збільшилася у кілька разів, можна зробити висновок, що забезпеченість житлом за ці роки покращилася лише для вузького кола людей, а для малозабезпеченого населення і населення із середнім рівнем статку житлова проблема не змінилася, а скоріше навіть збільшилася.

Будівництво соціального житла фактично зупинилося. Зараз на квартирному обліку перебуває близько 1300 тис. сімей та одинаків. Протягом 2006 р. з кількості громадян, які перебували на квартирному обліку квартири отримало всього 20 тис. сімей та одинаків (у 12 разів менше, ніж у 1990 році). Якщо такі темпи будуть зберігатися, то вирішити квартирну проблему для 1,3 млн. незабезпечених сімей вдасться тільки через 65 років. При цьому більшість з тих, хто зараз перебуває на квартирному обліку, цього вже не дочекається.

 

Таким чином, основними суспільно значущими проблемами в галузі житлового будівництва є:

 

• недостатні обсяги житлового будівництва в Україні, що не здатні задовольнити попит на житло;

• повільно здійснюється робота над створенням соціального житла та житла, доступного для широких верств населення;

• висока вартість і постійне зростання вартості житла, що перевищує зростання реальних прибутків населення основної маси населення;

• низька якість нового житла і вже накопиченого житлового фонду;

• наявність у галузі таких злочинних явищ, як корупція, фінансові піраміди, обман пайовиків.

 

Відставання у розвитку самої будівельної галузі:

 

1. Наявність великої частки збиткових підприємств і недостатні обсяги інвестицій у будівельні галузі.

2. Сьогодні у будівництві практично відсутній державний архітектурно-будівельний контроль за будівництвом.

3. Продовжується безсистемна, непродумана забудова населених пунктів, пов’язана з ігноруванням вимог проектно-планувальної документації, у першу чергу, генеральних планів населених пунктів та місцевих правил забудови.

4. Видача ліцензій фактично здійснюється за заявочним принципом і не враховує специфічні для будівельної діяльності аспекти, пов’язані насамперед із забезпеченням якості робіт, дотримання будівельних норм і правил, безпеки і довговічності збудованих об’єктів.

5. Не врегульовано процедури розроблення, погодження, затвердження та застосування будівельних норм і правил.

6. Має місце суттєве старіння кадрів, перш за все, у проектній сфері. Зруйнована стара і не відроджена нова система підготовки і перепідготовки робітничих кадрів. Будівельна галузь України нині відчуває гострий дефіцит робітників. Це в першу чергу пов’язано з відтоком будівельників з цієї галузі на ринки інших країн та з різким скороченням кількості фахівців-будівельників, яких готують у системі професійно-технічної освіти.

7. Не розпочато роботу з реконструкції кварталів застарілого житлового фонду.

 

Заходи, що забезпечать прорив у сфері будівництва:

 

1. Розвиток галузі будівництва.

   • Забезпечити темпи зростання обсягів будівництва житла за 5 років не менше, ніж на 60%.

   • Удосконалити систему іпотечного кредитування. Забезпечити зниження вартості кредитів на житло (до 2-6% річних), збільшити терміни надання кредиту до 10-30 років, зменшити розмір застави.

   • Припинити спекулятивні схеми на житловому ринку, через які накручуються ціни. Пріоритетним є право кожного на житло, а не право обраних на отримання надприбутків з накопичення та перепродажу нерухомості.

   • Привести темпи зростання цін на житло у відповідність до темпів зростання рівня доходів населення за рахунок збалансованого попиту і пропозиції.

     • Встановлення фіксованого рівня прибутковості будівельних компаній при виконанні державних замовлень.

     • Забезпечення будівництва житла за рахунок державного бюджету з наступним продажем його на ринку нерухомості для зменшення цін на житло.

     • Внесення змін у податкове законодавство щодо введення відповідальності замовників, забудовників, які отримали земельні ділянки для будівництва та не розпочали його протягом 5 років.

   • Забезпечити якість будівництва на рівні Європейських стандартів з використанням найсучасніших технологій та будівельних матеріалів.

   • Провести розслідування усіх випадків невиконання своїх зобов'язань будівельними організаціями. Посилити кримінальну відповідальність за шахрайство і свідомі ризики у цій галузі.

   • Створити фонд страхування ризиків будівництва, що буде фінансуватися за рахунок відрахувань будівельних організацій у розмірі 0,1-1% від витрат залежно від часу роботи на будівельному ринку і кількості випадків невиконання зобов'язань. Передбачити спрямування цих коштів на компенсацію втрат фізичних осіб, що потерпіли від невиконання зобов'язань будівельниками, перш за все, малозабезпечених верств населення і тих, хто залишився без житла.

   • Створити умови для забезпечення галузі інженерними та технічними працівниками, для чого у системі освіти підвищити рівень державного замовлення на основні спеціальності будівельників, архітекторів, конструкторів, інженерів. Ввести норми підвищення заробітної плати для робочих основних будівельних професій відповідно до рівня їх кваліфікації, додаткового навчання та безперервного стажу роботи. Створити умови для повернення будівельників, які виїхали на заробіток за кордон.

   • Дати право громадянам, які, не маючи власного житла, орендують його і можуть це документально довести, вираховувати витрати на оренду житла із сукупного доходу, на який вони сплачують податок.

2. Створення соціального житла та будівництва житла на селі:

   • Забезпечити розробку і виконання програми створення соціального житла. Програмою передбачити державне замовлення на будівництво соціального житла за рахунок введення податку на нерухомість. Для фінансування програми з місцевих бюджетів спрямувати податкові надходження від здачі в оренду житла громадянами та організаціями та 30% відрахувань коштів, що надходять від продажу земельних ділянок у місцеві органи влади. Забезпечити фінансування програми на рівні не менше 5 мільярдів грн. щорічно.

   • Здійснювати передачу органам місцевого самоврядування відрахувань від новозбудованого житла за кошти інвесторів тільки в грошовому еквіваленті, заборонити таку передачу квадратними метрами від площі збудованих квартир. Отримані кошти направляти наступним чином: 50% - на будівництво соціального житла, 50% - на розвиток інфраструктури населених пунктів.

   • Розробити державну цільову програму будівництва житла на селі з фінансуванням її з державного бюджету. В першу чергу розпочати таке будівництво в депресивних районах для залучення технічних фахівців, працівників культури, медичного персоналу та вчителів.

3. Реконструкція районів існуючої забудови.

   • Поновити Програму "Територія якісного життя".

     • Проведення комплексної реконструкції кварталів (районів) п'яти та дев'ятиповерхової забудови масових серій 50-70 років.

     • Розробити чіткі нормативні акти щодо механізму переселення мешканців та їх повернення, розподілу обов'язків місцевих органів влади та забудовників.

     • Місцевим органам виконавчої влади розробити проекти реконструкції застарілих кварталів з економічним обґрунтуванням рівня прибутковості такої забудови для виставлення цих проектів на аукціони.

     • Формувати комфортне середовище для проживання людей, забезпечивши мешканців необхідними об'єктами соціальної інфраструктури та благоустроєм.

4. Удосконалення процедур виділення земельних ділянок, отримання необхідних погоджень та дозволів.

   • Надавати земельні ділянки для комерційного будівництва виключно шляхом їх продажу на аукціонах. Скоротити терміни підготовки документів для проведення аукціонів.

   • Забезпечити прозорість процедури виділення земельних ділянок для будівництва, закрити шляхи до зловживань та хабарництва при оформленні документації. Зменшити тривалість та спростити процедури отримання земельних ділянок під будівництво та погодження проектної документації, виключивши дублювання. Подолати бюрократію, ввівши принцип «єдиного вікна» в роботі з забудовником.

   • Підвищити відповідальність місцевих органів влади, у тому числі головних архітекторів за правомірність прийняття рішень по розміщенню та будівництву об'єктів.

   • Прийняти Закон про залучення громадськості до прийняття рішень про розміщення об'єктів будівництва, встановивши чіткий порядок проведення обговорень, права і обов'язки місцевої влади, забудовників і мешканців.

   • Вирішити питання закріплення прибудинкових територій багатоквартирних будинків, припинити практику будівництва за рахунок спортивних та дитячих майданчиків, зелених насаджень.

5. Молодіжне будівництво.

   • Підвищити ефективність Державної програми забезпечення молоді житлом, для чого:

     • Формувати обсяги будівництва по роках як за кошти держбюджету і місцевих бюджетів, так і за позабюджетні кошти.

     • Розробити та запровадити порядок визначення замовника та генпідрядника на будівництво житла для молоді, продаж якого передбачається за рахунок надання пільгових кредитів, припинити практику, коли позичальник самостійно обирає замовника (підрядника).

     • Забезпечити організацію конкурсів (тендерів) серед проектних і підрядних організацій на будівництво житла для молоді. Перевагу в цих конкурсах віддавати спеціалізованим організаціям, які виконують проектні і будівельні роботи з використання новітніх технологій, високою якістю та найнижчими цінами.

     • Здійснювати резервування земельних ділянок для молодіжного будівництва, встановити систематичний контроль за ходом будівництва та введенням його в експлуатацію.

     • Розробити механізм реалізації Державної програми забезпечення молоді житлом для сільської молоді.

6. Будівництво доріг.

   • Забезпечити проведення закупівель будівельно-монтажних робіт по будівництву автомобільних доріг виключно на конкурентних засадах із широким залученням комерційних структур. Приділити увагу будівництву та реконструкції доріг місцевого значення.

 

Реформування житлово-комунального господарства та житлово-комунальні послуги.

 

У секторі житлово-комунального господарства зайнято близько п’яти відсотків працездатного населення та використовується 25 відсотків основних фондів держави. Споживачам надають житлово-комунальні послуги понад 14 тисяч спеціалізованих підприємств та організацій різних форм власності.

Житлово-комунальне господарство територіальних громад за останній час характеризується такими показниками:

 

• високим рівнем зношеності основних фондів (понад 60%) і багатоквартирних житлових будинків, значна частина яких потребує теплової модернізації та реконструкції. Понад 210 тисяч осіб проживає у старих та аварійних багатоквартирних будинках комунальної власності. Ліфтовий парк багатоповерхових будинків досяг критичного рівня зношеності, третина ліфтів потребує негайної заміни. Амортизовано на 87% рухомого складу міського електротранспорту тощо;

• значними втратами ресурсів. Марно втрачаються: теплова енергія – у зовнішніх мережах близько 25%, у житлових будинках – понад 30%; вода – у зовнішніх мережах – від 15,1% (в Київській області) до 78,8% (у м. Севастополі), у внутрішньобудинкових мережах – близько 6%;

• важким фінансово-економічним станом суб’єктів господарювання, що надають житлово-комунальні послуги. За підсумками роботи упродовж 6 місяців поточного року збитки підприємств сягнули 860 млн. гривень, що на 19% більше, ніж за відповідний період минулого року.

• низькою якістю житлово-комунальних послуг. У багатьох населених пунктах незадовільно опалюються помешкання, щозими виникають аварійні ситуації на мережах водо-, теплопостачання та водовідведення. В Ужгороді, Львові, Миколаєві, Херсоні, Чернівцях холодна вода постачається за графіком, влітку в Чернівцях послуги з гарячого водопостачання не надаються. У 260 містах якість питної води за окремими фізико-хімічними показниками не відповідає вимогам державних стандартів;

• незадовільною інвестиційною політикою: за 2006 рік у галузь інвестовано близько 3 млрд. гривень, у той час, як згідно із Загальнодержавною програмою реформування, інвестиції мають становити 6,5 млрд. гривень, у т.ч. 2,8 млрд. гривень з бюджетів усіх рівнів. Приватні інвестиції в основному капіталі комунальних підприємств майже відсутні. Галузь є інвестиційно непривабливою;

• постійним зростанням тарифів на житлово-комунальні послуги, яке не пов’язано з покращенням їх якості. Темпи зростання тарифів значно перевищують темпи зростання доходів населення.

• низьким рівнем реформування правовідносин. При майже 90 відсотковому рівні приватизації квартир об’єднання співвласників багатоквартирних будинків володіють та управляють лише 8% житла. Близько 15% багатоквартирних будинків утримують приватні підприємства.

 

Такий стан сфери житлово-комунального господарства вимагає від держави значних обсягів бюджетних видатків, насамперед для захисту малозабезпечених верств населення. Щомісяця з початку 2007 року за субсидіями зверталось сімей у 2,5 рази більше, ніж у відповідний період 2006 року.

 

Основною метою прориву у сфері житлово-комунального господарства є забезпечення комфортних умов проживання населення, а також підвищення рівня та якості житлово-комунальних послуг.

 

Для досягнення цієї мети Україна потребує негайної та широкої трансформації правових відносин у цій сфері на основі ринкових засад, ефективної тарифної, інвестиційно-інноваційної політики для здійснення термінової комплексної модернізації і технічного переоснащення інженерної інфраструктури населених пунктів.

 

Заходи, що забезпечать прорив у сфері житлово-комунального господарства:

 

1. Підвищення якості житлово-комунальних послуг.

 

Короткостроковий період (1 рік)

 

1.1. Запровадження державного замовлення на підготовку управителів багатоквартирними будинками, голів об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, фахівців різних профілів для підприємств житлово-комунального господарства.

 

Середньостроковий період (1-3 роки)

 

1.2. Створення конкурентного середовища на ринку послуг з управління та утримання багатоквартирних будинків шляхом залучення малого бізнесу та проведення конкурсів на право надання послуг.

1.3. Запровадження державних стандартів якості житлово-комунальних послуг.

1.4. Створення системи контролю за якістю житлово-комунальних послуг, ефективністю використання комунального майна.

 

2. Удосконалення інвестиційної політики

 

Короткостроковий період (1 рік)

 

2.1. Спрямування коштів державного бюджету на фінансування інноваційних проектів, відбір цих проектів на конкурсній основі.

2.2. Припинення практики перекладання прорахунків держави на плечі простих людей, недопущення примусового створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків в існуючому житловому фонді без їх належної фінансової підтримки. Обов’язкове створення об’єднань лише у новозбудованих житлових будинках.

 

Середньостроковий період (1-3 роки)

 

2.3. Залучення приватного капіталу у сферу житлово-комунального господарства шляхом корпоратизації комунальних підприємств із залишенням контрольного пакету акцій у територіальній громаді та прозорої приватизації джерел теплової енергії.

2.4. Моніторинг аварійних об’єктів житла і комунального господарства та розробка програми ремонтних робіт і забезпечити фонду відселення;

 

3. Запровадження виваженої державної політики ціноутворення.

 

Короткостроковий період (1 рік)

 

3.1. Ретельний перегляд обґрунтованості підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги та їхнє максимально можливе зниження. Встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги лише на основі централізованого управління галуззю.

3.2. Запровадження диференційованих тарифів для елітного і соціального житла, а також за обсягами споживання.

 

Середньостроковий період (1-3 роки)

 

3.3. Прийняття Закону України "Про державне регулювання у сфері житлово-комунальних послуг".

3.4. Створення на регіональному рівні цілісної системи незалежних органів регулювання діяльності суб’єктів господарювання у сфері житлово-комунальних послуг, які одночасно видаватимуть ліцензії на право провадити зазначену господарську діяльність та регулюватимуть тарифи на послуги, що надаються населенню.

3.5. Забезпечення після реформування та демонополізації ЖКГ поступового переходу до оплати якісних житлово-комунальних послуг відповідно до їх реальної вартості та обсягу використання;

 

4. Політика енергозбереження

 

Короткостроковий період (1 рік)

 

4.1. Запровадження жорсткого державного контролю та стимулювання виконання державної і місцевих програм впровадження приладів обліку та регулювання споживання води і теплової енергії у житлових будинках. Забезпечення встановлення усіх приладів обліку та їх сервісного обслуговування;

4.2. Інвентаризація та енергоаудит усіх основних фондів ЖКГ, визначення зносу, залишкової балансової вартості, об’ємів фінансування, необхідних для відновлення та переоснащення;

4.3. Активне впровадження стандартів енергозбереження у ЖКГ – як на рівні постачальників послуг, так і на рівні споживачів.

Середньостроковий період (1-3 роки)

4.4. Забезпечення щорічного зменшення питомих витрат енергоресурсів під час виробництва теплової енергії, гарячої та питної води на 5% за рахунок:

– легкодоступних довгострокових кредитів з відсотковими ставками нижчими, ніж відсоткова ставка по зовнішнім запозиченням для потреб комплексної модернізації та технічного переоснащення підприємств;

– запровадження ефективного механізму використання коштів, що заощаджуються внаслідок скорочення споживання паливно-енергетичних ресурсів під час виробництва житлово-комунальних послуг;

– створення місцевих фондів енергозбереження;

– матеріального стимулювання зацікавленості працівників підприємств до енергозбереження.

Довгостроковий період (3-5 років)

4.5. Розроблення та забезпечення реалізації державної і місцевих програм теплової модернізації (утеплення) житлових будинків за рахунок спільного фінансування з державного, місцевих бюджетів та коштів населення.

4.6. Розроблення та забезпечення реалізації регіональних і місцевих програм комбінованого виробництва теплової та електричної енергії.

 

5. Приватизація житла

 

Короткостроковий період (1 рік)

 

5.1. Забезпечити удосконалення чинного законодавства щодо:

– приватизації житла сім’ями, що мешкають у будинках, збудованих за рахунок коштів колективних сільськогосподарських підприємств;

– приватизації житла у гуртожитках сімейного типу;

– використання житлових чеків та порядку їх погашення.

5.2. Вжити заходів для стимулювання створення житлових кондомініумів;

 

Упродовж п’яти років реалізації стратегії прориву буде досягнуто таких показників у сфері житлово-комунального господарства:

 

• створено конкурентне середовище на ринку теплової енергії;

• зменшено споживання природного газу на 15 – 20%, електричної енергії - на 10%;

• запроваджено обладнання з комбінованого виробництва теплової та електричної енергії у 20% міст;

• відновлено половину амортизованих основних фондів;

• проведено теплову модернізацію 15% житлових будинків з тих, що її потребують;

• завершено встановлення будинкових приладів обліку і регулювання споживання води та теплової енергії у багатоквартирному житловому фонді;

• забезпечено цілодобове постачання питної та гарячої води споживачам всіх міст обласного та районного значення;

• скорочено удвічі фактичні втрати питної води та теплової енергії;

• наближено якість питної води та послуг з опалення, постачання гарячої води і водовідведення до рівня стандартів Євросоюзу.

Основними суб’єктами бюджетного планування, законодавчої діяльності та виконавцями у сфері житлово-комунального господарства і будівництва:

• Кабінет Міністрів України,

• Міністерство регіонального розвитку та будівництва України;

• Державне агентство земельних ресурсів України;

• Міністерство економіки України.

• Центральні і місцеві органи виконавчої влади

• органи місцевого самоврядування

 

Приблизний склад початкових цільових показників, що віддзеркалюють рівень досягнення названих цілей у сфері житлово-комунального господарства і будівництва:

 

• середня забезпеченість житлом на 1 особу;

• середня вартість житлово-комунальних послуг 1 м2 (% до рівня прожиткового мінімуму);

• собівартість будівництва квадратного метру житла;

• час, необхідний людині, яка працює, щоб заробити на 1 м2 житла;

• частина сільського населення, чиє помешкання обладнане водопроводом (каналізацією, газом);

• частина населення, що проживає в старому й аварійному (невпорядкованому) помешканні;

• частина молодих фахівців (лікарів, вчителів, вчених, викладачів), що отримали допомогу у вирішенні житлових проблем;

• обсяг житлового будівництва (у т.ч. у сільській місцевості);

• ступінь сформованості ринку житлово-комунальних послуг;

• забезпеченість житлом громадян, яких евакуйовано або які добровільно виїхали з забруднених радіацією територій внаслідок радіаційних аварій і катастроф населених пунктів;

• обсяг іпотечного кредитування.