• утвердження цінностей громадянського суспільства та свободи слова;

• усвідомлення населенням необхідності та бажаності змін, що пов’язані з переходом України до інформаційної стадії розвитку, психологічну готовність до активної участі в цих змінах;

• формування в суспільстві свідомості політичного та культурного плюралізму;

• удосконалення системи демократії та плюралізму думок;

• інформаційне представлення позицій невеликих груп громадянської активності, окремих громадян;

• виконання Інтернет-медіа ролі універсальної громадської служби;

• формування демократичного і сталого інформаційного суспільства.

 

На жаль, через відсутність чіткої виваженої та прозорої інформаційної політики уряду та інших владних структур, громадяни отримують викривлену неправдиву інформацію або не отримують її взагалі. Останні події в Україні, зокрема фосфорна аварії у Львівській області, свідчать про те, що влада сьогодні в інформаційній політиці керується сталінськими та радянськими методами. Люди постраждалих районів достовірно не знають, що насправді відбулося, і які загрози несе ця аварія для їхнього життя та здоров’я зараз та в майбутньому.

 

Причиною усього цього є декілька проблем. По-перше, відсутність доступу населення до інформації. Дотепер у деяких районах України населення не має доступу до одного-двох місцевих каналів або до національного телебачення взагалі. Доступ до Інтернету мають 10% населення, однак інформація, яка отримується через Інтернет, носить переважно професійний (банківська справа, юридичні консультації тощо), розважальний та комунікаційний (листування, спілкування) характер. По-друге, інформація часто є недостовірною, має викривлений та неправдивий характер. Отримавши майже повністю законодавчу та виконавчу владу, олігархічно-кримінальні клани, які майже повністю володіють усіма медіа-ресурсами, через власні телевізійні канали, газети та радіо намагаються нав’язати громадянам свою точку зору, викривити правду та наговорити на своїх опонентів. По-третє, суспільство не має доступу до інформації про діяльність органів влади, громадськість не знає, яким чином розподіляються державні кошти, як здійснюється кадрова політика, як і за які кошти живуть високопосадовці.

 

Однак, якби інформаційна політика уряду була б більш виваженою і спрямованою на задоволення потреб, перш за все, населення, цих проблем би не існувало.

 

Для виконання мас-медіа своїх прогресивних функцій у справі розбудови інформаційного суспільства в Україні держава повинна постійно опікуватися їх розвитком через впровадження прогресивного законодавства, яке буде утверджувати такі норми:

 

• заохочення конкуренції, контроль за процесами концентрації власності на мас-медіа;

• сприяння доступу нових компаній на ринок мас-медіа;

• забезпечення права та технічні можливості доступу до Інтернету для всього населення, інтеграції в Інтернет-простір всіх верств населення, запобігання формуванню інформаційної нерівності та відсталості;

• дотримання свободи слова та самовираження;

• захист інтересів дітей, підлітків та юнацтва;

• розробка системи грантів для підтримки суспільних українських Інтернет-медіа та забезпечення інтересів держави в них;

• сфера Інтернет-медіа має регулюватися виключно загальним, а не спеціальним законодавством (зокрема у сфері захисту особистої та сімейної таємниці, честі, гідності та ділової репутації, авторських та суміжних прав, боротьби проти дитячої порнографії, запобігання розповсюдженню „пропаганди ненависті”);

• тягар правової відповідальності має бути на особах, які розмістили незаконні матеріали, а не на Інтернет-провайдерах;

• загальний пріоритет у регулюванні Інтернет-медіа має бути наданий саморегуляції, коли регулювання відбувається провайдерами та самою Інтернет-спільнотою через етичні кодекси, створення яких повинно заохочуватися;

• неоподаткування доступу до Інтернету;

• заохочення інвестицій у створення Інтернет-медіа;

• сприяння переходу традиційних медіа до паралельного розміщення електронних версій матеріалів в Інтернеті;

• боротьба з порушенням авторських прав в UAнеті.

 

Верховна Рада України повинна встановити мораторій на прийняття законів щодо специфічного регулювання Інтернет-медіа, які мають підлягати тільки тим обмеженням, які встановленні загальними законами, причому тягар відповідальності має бути на порушниках, а не на провайдерах змісту, а також утриматися від прийняття Закону „Про моніторинг телекомунікацій” та підтримати ініціативу громадських організацій щодо заборони ліцензування Інтернет-провайдерів.

 

Розвиток інформаційного суспільства потребує введення у школах курсів медіа-освіти, на яких буде відбуватися вивчення закономірностей процесу масової комунікації з метою підготовки юнацтва до життя у сучасних інформаційних умовах.

 

Важливе значення має підвищення якості освіти журналістів у відповідності до вимог інформаційного суспільства, підвищення кваліфікації та перекваліфікація журналістських кадрів. Особливої уваги потребує вирішення проблеми підготовки випуску відповідної навчальної літератури сучасного рівня.

 

Зміцнення вітчизняного мас-медійного ринку

 

Успішний медіа-ринок країни працює на засадах свободи слова, справедливої конкуренції та високих журналістських стандартах. Він гарантує громадянам широкі можливості (у тому числі технічні) для отримання суспільно значущої інформації з мас-медіа та ресурсів Інтернету; відсутність перешкод з боку держави для вільного обігу інформації.

 

Основними суб’єктами бюджетного планування, законодавчої діяльності та виконавцями даної сфери є:

 

• Національна рада з питань телебачення та радіомовлення;

• Держкомтелерадіо;

• Міністерство юстиції;

• Міністерство фінансів;

• Міністерство економіки.

 

Першочергові заходи:

 

• Скасування/зменшення мита на ввезення новітнього обладнання, необхідного для розвитку Інтернету, теле-, кіно- та радіовиробництва, поліграфії;

• Створення системи податкових та інвестиційних стимулів для розвитку українського кінематографу та книговидання, а також систему державних грантів видавництвам для фінансової підтримки україномовних проектів;

• Підтримка та подальше зміцнення матеріально-технічної бази для дублювання кінофільмів іноземного виробництва;

• Створення системи державної підтримки для видавництв, що здійснюють проекти з перекладу світової літературної та наукової класики на українську мову;

• Запровадження преференцій для ЗМІ, що створюють та поширюють вітчизняний та/або україномовний продукт.

• Скасування обмежень для іноземних інвесторів на засновництво засобів масової інформації в Україні (при посиленні вимог до прозорості власності);

• Спрощення процедури відкриття та утримання точок розповсюдження преси;

• Створення умов для конкуренції на ринку передплатної доставки друкованих видань;

• Запровадження цифрового мовлення (докладніше – у розділі 3.2);

• Пріоритетне освоєння радіочастотного ресурсу на прикордонних територіях та у «мертвих зонах» – малоохоплених мовниками територіях;

• Забезпечення максимального доступу до Інтернету в приватних помешканнях та громадських місцях (докладніше – у розділі 6 «Інтелектуальний прорив»);

• Посилення українського взагалі та україномовного, зокрема, сегменту мережі Інтернет.

 

Приблизний склад початкових цільових показників, що відображують рівень досягнення цілей розділу:

 

• Обсяги інформації, що отримує населення з українських та іноземних джерел; їх співвідношення.

• Обсяги вітчизняного та/або україномовного продукту в ефірі українських теле/радіостанцій.

• Обсяги вітчизняного та/або україномовного продукту в ефірі зарубіжних теле/радіостанцій.

• Залучення інвестицій у мас-медійний ринок.

• Термін реєстрації друкованого засобу масової інформації.

• Термін процедури відкриття точки розповсюдження преси.

• Наявність альтернативних, конкурентних мереж передплатної доставки преси.

• Кількість теле- та радіоканалів, які може приймати населення.

• Охоплення населення Інтернетом.

 

Запровадження цифрового мовлення

 

Заміна аналогового мовлення цифровим є життєво необхідним для конкурентноздатності українського інформаційного ринку. Воно надасть якісно вищий рівень доступу громадян до інформації, створить додаткові можливості для інших новітніх інформаційних технологій (зокрема, мобільного зв‘язку, бездротового Інтернету. Запровадження цифрового мовлення життєво важливо здійснити до 2015 року, коли Європейський Союз планує цілковито відмовитися від аналогового телебачення та радіо.

 

Основними суб’єктами бюджетного планування, законодавчої діяльності та виконавцями даної сфери є:

 

• Національна рада з питань телебачення та радіомовлення;

• Національна комісія з питань регулювання зв’язку;

• Держкомтелерадіо.

 

Першочергові заходи:

 

• Розробка плану комплексного використання обладнання, необхідного для цифрового мовлення, для надання населенню доступу до інших новітніх інформаційних технологій.

• Розробка алгоритму переходу мовників у режим передачі цифрового сигналу.

• Закупівля та встановлення обладнання для передачі та прийому цифрового сигналу.

• Стимулювання переходу користувачів з аналогових на цифрові приймачі.

 

Приблизний склад початкових цільових показників, що відображують рівень досягнення цілей розділу:

 

• Співвідношення цифрових та аналогових передатчиків.

• Забезпечення населення обладнанням для прийому цифрового сигналу.

• Охоплення території та населення цифровим сигналом.

 

Утворення суспільного мовлення

 

Суспільне мовлення має стати носієм високих журналістських стандартів, неупередженого, відповідального висвітлення подій в Україні та поза її межами; працювати на задоволення культурних, духовних потреб громадян. Заміна системи державного мовлення суспільним буде виконанням зобов‘язань України перед Радою Європи, наблизить інформаційний ринок до міжнародних стандартів.

 

Основними суб’єктами бюджетного планування, законодавчої діяльності та виконавцями даної сфери є:

 

• Держкомтелерадіо;

• Національна рада з питань телебачення і радіомовлення.

 

Першочергові заходи:

 

• Розробка цілісного бачення системи суспільного мовлення, виходячи з потреб аудиторії

• Інвентаризація державного теле- і радіоресурсу.

• Прорахунок частотного ресурсу для системи суспільного мовлення.

• Ухвалення закону про суспільне мовлення.

• Трансформація державних теле- і радіокомпаній у суспільне мовлення.

 

Приблизний склад початкових цільових показників, що відображують рівень досягнення цілей розділу:

 

• Існування системи суспільного мовлення.

• Баланс довіри до редакційної політики суспільного мовлення.

• Залучення всіх ключових політичних сил та громадськості до роботи наглядового органу суспільного мовлення.

 

Роздержавлення преси

 

Демонтаж системи бюджетної преси допускає варіанти приватизації таких ЗМІ, їх ліквідації або виходу органів влади з числа засновників. Роздержавлення преси ставить за мету захист журналістських колективів від політичного чи чиновницького тиску. Це наблизить країну до європейських стандартів; звільнить ринок від несправедливої конкуренції і дозволить громадськості (особливо – на регіональному ринку) отримувати повноцінну інформацію про роботу органів влади.

 

Основними суб’єктами бюджетного планування, законодавчої діяльності та виконавцями даної сфери є:

 

• Міністерство юстиції;

• Фонд державного майна.

 

Першочергові заходи:

 

• Заборона на заснування органами влади нових друкованих ЗМІ.

• Мораторій на відчуження майна друкованих ЗМІ, що фінансуються органами державної влади чи місцевого самоврядування.

• Ухвалення закону про особливості приватизації бюджетних ЗМІ з обов’язковою нормою про збереження мовного статусу цих мас-медіа.

 

Початковий цільових показників, що відображає рівень досягнення цілей розділу:

 

• Відсутність друкованих засобів масової інформації, що засновані органами місцевої влади чи місцевого самоврядування.

 

Свобода слова та редакційна незалежність

 

Свобода слова розглядається як цінність, що є ключовою для демократичного та ефективного розвитку країни. Основним інструментом для забезпечення свободи слова є редакційна незалежність

 

Основними суб’єктами бюджетного планування, законодавчої діяльності та виконавцями даної сфери є:

 

• Національна рада з питань телебачення і радіомовлення;

• Міністерство юстиції.

 

Першочергові заходи:

 

• Законодавче закріплення редакційних статутів як інструмента редакційної незалежності.

• Впровадження нормативно-правових вимог щодо укладання угод між власниками ЗМІ та журналістськими колективами щодо редакційної політики.

• Законодавче закріплення механізму оприлюднення інформації про реальних власників засобів масової інформації.

• Сприяння журналістським організаціям задля цехової саморегуляції.

• Запуск механізму кримінальної та цивільної відповідальності за перешкоджання журналістській діяльності, втручання в редакційну політику.

• Законодавчий захист журналіста при виконанні ним професійних обов‘язків.

 

Приблизний склад початкових цільових показників, що відображують рівень досягнення цілей розділу:

 

• Рівень довіри до українських ЗМІ.

• Баланс представлення різних точок зору на ключові суспільні теми.

• Кількість та ефективність редакційних статутів.

• Кількість та ефективність угод між власниками ЗМІ та журналістськими колективами щодо редакційної політики.

• Доступ громадськості до інформації про реальних власників мас-медіа.

• Дієвість журналістських організацій у відстоюванні цехових прав.