Якісна та доступна охорона здоров'я включає такі цілі, як збільшення тривалості життя, розвиток інфраструктури системи охорони здоров'я, що відповідає потребам суспільства, зниження рівня захворюваності, підвищення якості медичних послуг, впровадження системи профілактики, популяризація здорового образу життя. Особлива увага – відродження системи медичної допомоги на селі.

 

Основними суб’єктами бюджетного планування, законодавчої діяльності та виконавцями даної сфери є:

 

• Міністерство охорони здоров'я України;

• Міністерство освіти і науки України;

• Міністерство фінансів України;

• Міністерство економіки України;

• Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення;

 

Першочергові заходи:

 

• запровадження обов’язкового медичного страхування із збереженням чіткого переліку гарантованих державою безкоштовних медичних послуг;

• Забезпечення кожної людини медичною страховкою незалежно від її матеріального стану. Законодавче зобов’язання купівлі страховки роботодавцем для робітників із загальним зменшенням податкового навантаження.

• створення «соціального» ринку ліків із доступними цінами, особливо для пенсіонерів, за допомогою державного регулювання фармацевтичної сфери;

• реалізація програми «Сільський лікар» з метою розвитку системи надання медичних послуг жителям сільської місцевості;

• створення та удосконалення роботи Національних центрів (Національний онкологічний центр, Національний центр охорони здоров’я матері та дитини, Національний центр боротьби з туберкульозом, Національний центр кардіології та кардіохірургії, у тому числі дитячої, Національний центр боротьби зі СНІДом і наркоманією), відповідальних за розробку спеціалізованих національних програм;

• структурна реорганізація системи медичного забезпечення з першочерговим розвитком первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної (сімейної) лікарської практики;

• удосконалення системи профілактичних медичних оглядів населення (диспансеризація);

• впровадження дієвого механізму контролю за виробництвом, імпортом, реалізацією та рекламою фармацевтичної продукції, а також контролю якості лікарських засобів при їх ввезенні на територію України, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної фармацевтичної продукції;

• впровадження ефективних економічних механізмів європейського зразка для зниження рівня споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів разом з повною забороною реклами тютюну та алкоголю;

• перехід до розподілу коштів за принципом оплати наданих послуг, а не за принципом утримання медичних закладів;

• підвищення ефективності використання ресурсів системи охорони здоров’я;

• ліквідація перешкод у розвитку конкуренції між різними постачальниками послуг з охорони здоров’я, незалежно від форм власності, а також запровадження контрактних відносин між замовником послуг (державою) та їх постачальниками (закладами охорони здоров’я різних форм власності);

• проведення раціональної фармацевтичної політики;

• формування системи управління і контролю якості медичної допомоги;

• створення у місцевих органах самоврядування відділів (управлінь) охорони здоров’я та формування громадських рад з питань охорони здоров’я;

• розробка єдиної програми підготовки фахівців з питань профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу та затвердження національних показників моніторингу й оцінки з питань профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу;

• залучення інвестицій в охорону здоров’я;

• стимулювання соціальної відповідальності бізнесу у сфері забезпечення здоров’я працівників (податкові стимули тощо);

• поліпшення умов праці на виробництві;

• вдосконалення організації роботи державної санітарно-епідемічної служби;

• забезпечення ефективної кадрової політики і визначення обґрунтованої потреби держави в підготовці спеціалістів для галузі за європейськими стандартами;

• запровадження державного замовлення на наукові дослідження у галузі охорони громадського здоров’я для визначення основних чинників впливу на здоров’я населення;

• визначення на законодавчому рівні механізму захисту прав пацієнтів, у т.ч. права на інформацію про методи їх лікування;

• широка популяризації здорового способу життя: «не пити, не палити, не вживати наркотиків, займатися спортом».

 

Приблизний склад початкових цільових показників, що віддзеркалюють рівень досягнення названих цілей у сфері охорони здоров’я:

 

• очікувана при народженні тривалість життя;

• тривалість життя чоловіків і жінок;

• рівень витрат на охорону здоров'я (% від ВВП);

• питома вага витрат на оплату медичної допомоги (стаціонарної, швидкої, амбулаторної);

• обсяг наданої медичної допомоги (стаціонарної, швидкої, амбулаторної);

• кількість звернень громадян до лікарів за рік та кількість вилікуваних;

• динаміка серйозних проблем здоров'я серед молоді (15 – 34 роки) (СНІД, алкоголізм, наркоманія);

• динаміка кількості хворих із вперше встановленим діагнозом (наркоманія, алкоголізм, СНІД, туберкульоз);

• структура смертності (дитяча, материнська, від хвороб різних типів, від інфекційних захворювань, від несвоєчасного звернення за медичною допомогою, у місцях позбавлення волі, від алкоголізму, від наркоманії)

• кількість осіб, які скористувалися правом на забезпечення лікарськими засобами у вигляді соціальної допомоги;

• задоволення потреби населення у високотехнологічних видах медичної допомоги;

• середній час перебування хворого в цілодобових стаціонарах;

• середня тривалість життя хворих із хронічною патологією після встановлення захворювання;

• кількість пацієнтів на одного лікаря та на одну медсестру (у т.ч. на селі);

• фізична доступність медобслуговування (середній термін отримання швидкої медичної допомоги (у т.ч. у сільській місцевості);

• економічна доступність медобслуговування (частка населення, що не отримала необхідну медичну допомогу через відсутність необхідних засобів);

• частка осіб, що отримали парамедичні послуги (психологічні консультації, послуги соціальних працівників);

• ступінь відповідності умов виробництва лікарських засобів рівню міжнародних стандартів;

• профілактичні огляди дітей і підлітків (частка оглянутих від кількості тих, що належать огляду);

• запобігання масових інфекційних захворювань (охоплення населення щепленнями, запобіжний збиток від захворюваності);

• попередження завезення й поширення особливо небезпечних й інших інфекційних захворювань, а також потенційно небезпечних для населення товарів і вантажів.