Реформування системи пенсійного забезпечення покликане гарантувати в Україні гідне життя людей похилого віку, посилити соціальний оптимізм та впевненість у завтрашньому дні осіб, які працюють.

 

Непрацездатні громадяни – рівноправні, повноцінні члени суспільства, життєві потреби яких різко не зменшуються після переходу в статус «пенсіонера» і не обмежуються лише задоволенням потреб мінімального фізіологічного рівня.

 

Людина, яка чесно і самовіддано працювала все життя, не повинна і не може розглядатись суспільством як утриманець, рівень благополуччя якого залежить виключно від бажання та спроможності працюючого покоління платити необхідні для цього внески, а також, від здатності держави забезпечити їх стягнення та справедливий розподіл.

 

Першочергові заходи:

 

• запровадження рівноправності громадян у пенсійній системі – правила призначення пенсій для всіх єдині;

• ліквідація зрівнялівки при нарахуванні пенсій, пенсія має залежати від трудового внеску людини;

• підвищення рівня пенсійного забезпечення інвалідів, дітей-сиріт, інших соціально вразливих категорій непрацездатних громадян;

• гарантування розміру мінімальної пенсії не меншої за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з переглядом прожиткового мінімуму в сторону збільшення;

• випереджуюче зростання пенсії щодо інфляції

• стабілізація солідарної системи на перехідний період у тому числі через подальшу детінізацію заробітної плати;

• гарантія права й надалі працювати тим пенсіонерам, які можуть зберегти за собою робоче місце чи знайти його.

 

Україні необхідна така пенсійна система, в рамках якої:

 

• усі громадяни будуть рівноправними і обслуговуватимуться системою за єдиними правилами;

• кожен працюючий громадянин (та його роботодавець) будуть поступово формувати власний „пенсійний капітал” як джерело забезпеченої старості;

• стане неможливим різке (у 2 – 3 рази) зниження рівня життя людини, викликане її виходом на пенсію;

• розміри пенсій забезпечуватимуть прийнятний рівень заміщення втраченого, у зв’язку з непрацездатністю, заробітку та будуть залежати від обсягу сформованого у періоди їх трудової діяльності „пенсійного капіталу”;

• забезпечуватиметься ефективний захист непрацездатних громадян від злиденності та бідності;

• витрати суспільства на функціонування пенсійної системи будуть виправданими, ефективними та не обтяжливими, а їх необхідність – чітко усвідомленою.

 

Людям необхідно дати чітке бачення перспектив розвитку пенсійної системи, що дозолить їм звільнитися від стану постійної невизначеності, невпевненості у майбутньому, усвідомити власну роль у формуванні свого пенсійного благополуччя, а також об’єктивно оцінювати роботу влади у напрямку реформування пенсійної системи.

 

Нова пенсійна система повинна ґрунтуватись на гармонійному поєднанні участі держави та громадян (їх роботодавців) у формуванні фінансових ресурсів цієї системи і виконанні її основних функцій.

 

Специфіка пенсійної системи така, що результати її реформування будуть відчуватись суспільством поступово, протягом десятків років, але процес безпосередньої трансформації (перебудови) пенсійної системи має бути реалізовано рішуче, у найкоротші терміни, мінімізуючи тим самим пов’язані з ним негативні процеси.

 

Головною сферою відповідальності громадян та їх роботодавців є здійснення пенсійних внесків для формування достатнього обсягу пенсійних прав – реальних та/або умовних пенсійних накопичень (сприяння з боку держави тут можливе лише в окремих випадках).

 

Головною сферою відповідальності держави повинно стати виконання функції захисту непрацездатних громадян від злиденності та бідності, що є цілком природнім та економічно виправданим кроком.

 

Для досягнення якісних позитивних зрушень у пенсійні й системі, основні акценти пенсійної реформи необхідно спрямувати на вирішення таких ключових проблем її функціонування.

 

Для відновлення соціальної справедливості у пенсійній системі необхідно:

 

• запровадження загальних для усіх громадян правил та принципів призначення пенсій, у т. ч. для народних депутатів, державних службовців, суддів, прокурорів тощо, збереження підвищеного рівня матеріального забезпечення відповідних категорій осіб можливе лише за межами пенсійної системи та за рахунок держави, а не Пенсійного фонду;

• встановлення прямої залежності розмірів пенсій від обсягу набутих пенсійних прав. При цьому така залежність повинна бути реальною, а не умовною, як це є зараз у солідарній пенсійній системі, та має забезпечуватись реальними коштами (пенсійними накопиченнями). Це дозволить відновити справедливу диференціацію розмірів пенсій, ліквідувати існуючі диспропорції у розмірах пенсій залежно від року виходу громадян на пенсію;

• забезпечення прозорості, цілісності та зрозумілості пенсійної системи для громадян і роботодавців;

• спрощення механізмів визначення розмірів пенсій;

• стандартизація та автоматизація технологічних процесів у пенсійній системі, підвищення якості та оперативності обслуговування громадян;

• запровадження єдиної системи обліку набутих громадянами пенсійних прав у всіх складових пенсійної системи;

• впровадження стандартів оприлюднення показників, що характеризують поточний стан функціонування пенсійної системи, а також прогнозів її розвитку;

• встановлення реального громадського нагляду та контролю за функціонуванням пенсійної системи. Це запобігатиме зловживанням у цій сфері та дозволить запровадити ефективні механізми захисту прав учасників пенсійної системи.

 

Для відновлення та зміцнення фінансової стійкості пенсійної системи необхідне:

 

• формування таких механізмів взаємного зв’язку пенсійної системи та економіки країни, які дозволи б фінансово зміцнювати пенсійну систему і використовувати її ресурси для інвестування економіки;

• забезпечення встановлення адекватності, обґрунтованості та прийнятності рівня фіскального навантаження, що спричиняє пенсійна система на фонд оплати праці;

• побудова такої „архітектури” пенсійної системи, яка б ефективно захищала її від негативного впливу політичних та демографічних факторів (забезпечення достатності коштів для фінансування поточних пенсійних виплат є обов’язковою, але не достатньою умовою фінансової збалансованості пенсійної системи, вона повинна зберігати фінансову стійкість у коротко, середньо, та довгостроковій перспективі);

• переорієнтація пенсійної системи на формування індивідуальних пенсійних накопичень громадян при одночасному збереженні необхідної фінансової відповідальності держави у цій системі;

• формування ефективної, надійної системи обов’язкових і добровільних пенсійних накопичень;

• створення рівних конкурентних умов участі у системі для банків, компаній страхування життя і недержавних пенсійних фондів, що здешевлюватиме їх послуги, розширюватиме вибір пенсійних програм та краще задовольнятиме потреби громадян;

• запобігання концентрації в одних руках коштів обов’язкової накопичувальної пенсійної системи та їх використанню у кланових інтересах;

• активізація фінансового сектору економіки та підвищення його ефективності, що сприятиме розширенню ресурсної бази виробничого сектору;

• побудова надійного механізму захисту пенсійних накопичень громадян, створення безпечних умов їх інвестування та ефективного відтворення.

 

Виходячи з проблемних питань, що потребують вирішення, Блок Юлії Тимошенко реалізовуватиме такі концептуальні підходи до побудови ефективної пенсійної системи:

 

• утримання непрацездатних громадян у реформованій пенсійній системі здійснюватиметься із двох основних джерел:

  • за рахунок Державного бюджету буде запроваджено виплату базової пенсії – однакового для усіх непрацездатних осіб соціального стандарту, що забезпечуватиме задоволення їх мінімальних (базових) потреб;

  • за рахунок пенсійних внесків громадян та їх роботодавців формуватимуться обов’язкові пенсійні накопичення (пенсійні права у солідарній системі будуть трансформовані в умовні накопичення), за рахунок яких будуть виплачуватись довічні пенсії, пропорційні трудовому внеску громадянина, та які забезпечуватимуть диференціацію розмірів пенсійних виплат. Пенсії за рахунок пенсійних внесків виплачуватимуться понад розмір базової пенсії. Це дозволить вже зараз відновити реальну диференціацію розмірів пенсій громадян.

• здійснення поступового переходу від солідарної до накопичувальної пенсійної системи;

• запровадження єдиних умов та правил пенсійного забезпечення для усіх категорій працівників – обсяг набутих у солідарній системі пенсійних прав поступово зменшуватиметься у міру зростання розміру базової пенсії та відрахувань до обов'язкової накопичувальної системи (формування пенсійних накопичень);

• збереження, у межах перехідного періоду, солідарної пенсійної системи для забезпечення пенсіями осіб, які вже є пенсіонерами, які не матимуть можливості (часу) сформувати обов'язкові пенсійні накопичення або сформують такі накопичення частково.

 

При цьому сума базової пенсії і пенсії із трансформованої солідарної системи (згодом із накопичувальної) не може бути меншою від розмірів існуючих зараз пенсійних виплат та від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

 

• відновлення та зміцнення фінансової стійкості пенсійної системи при одночасному зменшенні загальної ставки пенсійних внесків:

  • покладення на держбюджет видатків з фінансування базової пенсії;

  • запровадження єдиного соціального внеску;

  • впровадження паритетної сплати пенсійних внесків працівниками та роботодавцями;

  • ліквідації необґрунтованих механізмів перерозподілу пенсійних коштів;

  • розширення бази справляння пенсійних внесків через усунення пільг для отримувачів так званих. елітних пенсій;

  • зі сплати пенсійних внесків та легалізацію заробітної плати, обумовленої підвищенням матеріальної зацікавленості громадян і роботодавців у пенсійній системі (індивідуалізації пенсійних накопичень).

• стандартизація технологічних процесів у пенсійній системі;

• запровадження єдиних пенсійних рахунків громадян;

• на основі уніфікації пенсійного законодавства, єдиних принципів та механізмів функціонування пенсійної системи будуть стандартизовані технологічні процеси у пенсійній системі, а також буде запроваджено електронну систему єдиних пенсійних рахунків громадян (ЄПР), на яких буде фіксуватись набутий кожною особою обсяг пенсійних прав у кожній складовій системи:

  • поточний розмір базової пенсії;

  • обсяг умовних накопичень у солідарній пенсійній системі;

  • обсяг накопичень в обов’язковій накопичувальній системі, у тому числі у професійній пенсійній системі, у системі обов’язкового страхування випадків інвалідності та втрати годувальника;

  • у добровільній накопичувальній пенсійній системі.

 

Стандартизація технологічних процесів у пенсійній системі дозволить максимально уникнути негативного суб’єктивного втручання у ці процеси (особливо щодо розрахунку розмірів пенсій) та чітко визначити відповідальних за реалізацію тих чи інших функцій у системі.

 

Уніфікація пенсійного законодавства

 

Для створення універсальної та зрозумілої законодавчої бази подальшого реформування національної пенсійної системи Блоком буде розроблено проект Пенсійного кодексу України – уніфікованого системного законодавчого акту, що комплексно регулюватиме всі аспекти функціонування пенсійної системи та пов’язані з цим відносини, встановить загальні базові принципи функціонування пенсійної системи, оптимізує її структуру, а також впровадить збалансовані механізми державного нагляду та громадського контролю у системі пенсійного забезпечення.

 

Принциповою відзнакою проекту Пенсійного кодексу від інших подібних законопроектів має стати його створення за формулою „Напишемо Пенсійний кодекс разом”, яка буде реалізована через широке громадське обговорення проекту і постійний зворотній зв’язок з тими, кому належить жити за майбутнім Пенсійним кодексом.

 

З метою забезпечення розробки, фінансово-економічного обґрунтування, широкого громадського обговорення та супроводження під час розгляду у Парламенті проекту Пенсійного кодексу України депутатською фракцією «Блок Юлії Тимошенко» у Верховній Раді буде утворено Громадську раду з питань створення проекту Пенсійного кодексу України, у якості колегіального дорадчо-консультативного органу.

 

Залучення до роботи у складі Громадської ради представників політичних партій, громадських організацій, науковців, фахівців відповідного профілю розглядається Блоком як спосіб концентрації інтелекту нації над розв’язанням нагальних проблем пенсійного забезпечення громадян, формування в Україні системної, довгострокової та ефективної пенсійної політики.

 

Спираючись на політику діалогу з громадськістю та народну підтримку, Блок буде співпрацювати в пенсійній сфері з усіма політичними демократичними силами, чия позиція та діяльність сприятиме реалізації цієї Програми.

 

Ефективність реформування пенсійної системи залежить від процесів, що відбуваються в економіці та інших сферах людської діяльності.

 

Принципову важливість для пенсійної системи мають процеси, що відбуваються у сферах, які перебувають у тісному зв’язку з пенсійною системою, зокрема:

 

• зайнятості населення;

• системі оплати праці;

• у податковій політиці;

• у міграційній політиці;

• на інвестиційному ринку (ринок капіталів), у т.ч. в політиці внутрішніх державних запозичень та приватизаційній політиці.

 

Тому етапність та масштабність кроків з реформування пенсійної системи будуть пов’язані з етапністю та масштабністю паралельних змін у згаданих вище секторах народного господарства та напрямках державної політики.

 

Зміни у пенсійній системі неминуче потребуватимуть змін у всій системі соціального страхування. Особливо це торкнеться питання введення єдиного внеску на соціальне страхування, а також питань оптимізації системи управління соціальним страхуванням і здійснення у ній громадського нагляду та контролю.