Забезпечення потреб у соціальному обслуговуванні й соціальному захисті включає такі цілі як підвищення життєвого рівня та ступеню соціального включення громадян, розвиток інфраструктури соціальної реабілітації й соціального захисту категорій громадян, які цього потребують, із залученням недержавних організацій і волонтерів.

 

Основними суб’єктами бюджетного планування, законодавчої діяльності та виконавцями даної сфери є:

 

• Міністерство охорони здоров'я України;

• Міністерство праці та соціальної політики України;

• Міністерство освіти і науки України;

• Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту;

• Міністерство вугільної промисловості України;

• Міністерство культури і туризму України;

• Міністерство оборони України;

• Міністерство фінансів України;

• Пенсійний фонд України;

• Державний комітет України у справах ветеранів;

• Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення.

 

Першочергові заходи:

 

Змістом соціальної політики в Україні має стати докорінна перебудова системи соціального захисту населення, забезпечення належного, передбаченого законодавством фінансування соціальних програм. Соціальні стандарти повинні відповідати потребам гідного життя людини та гарантуватися державою для кожного громадянина, незалежно від місця його проживання.

 

Необхідно завершити створення єдиного реєстру отримувачів соціальних пільг і забезпечити поступовий перехід до їх адресного надання.

 

Соціальна політика держави має бути чесною. Слід припинити практику ухвалення законів, які встановлюють пільги чи соціальні виплати, не забезпечені можливостями державного бюджету. Однак ті пільги, які вже передбачені чинним законодавством, мають реалізовуватися згідно із рішенням Конституційного Суду від 9 липня 2007 року.

 

Система соціального страхування має бути реформована через перерозподіл у подальшому загального єдиного соціального внеску між роботодавцями та найманими працівниками, поступове зниження податкового навантаження на фонд оплати праці, зменшення числа фондів соціального страхування, відмову від витрачання коштів соціального страхування на виплати нестрахового характеру.

 

З метою поліпшення соціального захисту громадян, розв’язання проблем дитячої бездоглядності і безпритульності, створення належних умов для здорового розвитку населення, реалізації прав кожного та досягнення конкретних результатів в інтересах жителів України необхідно:

 

• провести інвентаризацію дитячих закладів незалежно від підпорядкування та форм власності: медичних, лікувальних, позашкільних, дошкільних, соціального захисту, культури та мистецтв, оздоровчих тощо з метою вивчення їх технічного стану та виконання функцій з обслуговування дітей;

• забезпечити доступність дітей-інвалідів до закладів соціальної інфраструктури, культури, освіти та до спеціальних закладів, які надають соціальні послуги;

• розробити систему соціальної та матеріальної підтримки сімей, які всиновлюють дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

• збільшити виплати до двох прожиткових мінімумів сім`ям, які виховують дітей під опікою;

• посилити державну підтримку щодо розвитку сімейних форм виховання для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

• запровадити механізм реалізації батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу права на працевлаштування, відпустку та пенсійне забезпечення;

• передбачити видатки на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа, незалежно від форми їх влаштування, на рівні, не нижчому за чотирикратний прожитковий мінімум;

• реформувати систему інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, – передбачити створення нового типу закладів для таких дітей, наближених до сімейних форм виховання та з навчанням у загальноосвітніх школах (протягом трьох років реорганізувати третину існуючих шкіл-інтернатів та дитячих будинків у заклади нового типу);

• реорганізувати систему притулків для неповнолітніх у центри соціально-психологічної реабілітації дітей, передбачивши фінансування Центрів соціально-психологічної реабілітації дітей з Державного бюджету.

 

Одним із головних пріоритетів держави у сфері сімейної та демографічної політики має стати подолання демографічної кризи, досягнення сталого демографічного розвитку, докорінна якісна зміна ціннісних пріоритетів, відтворення населення через створення умов для утвердження в суспільстві духовно і фізично здорової, матеріально забезпеченої, соціально благополучної сім’ї.

 

Необхідними для цього є:

 

• соціальний та правовий захист материнства і батьківства;

• збільшення виплат сім’ям, в яких народжено першу дитину, до 12000 гривень;

• запровадження виплат за народження другої дитини – 25000 гривень, третьої та наступних – 50000 гривень;

• запровадження механізмів формування сімейних орієнтацій населення на підвищення престижу сім’ї, у тому числі економічну підтримку сім’ї з використанням важелів податкової та кредитної політики;

• щорічне збільшення видатків Державного бюджету України на фінансування житлового будівництва для молодих сімей (першочергово багатодітних), а також обсягів кредитів, що надаються молодим сім’ям для будівництва або придбання житла;

• розробка механізмів залучення позабюджетних коштів (додатково до бюджетного фінансування) для забезпечення багатодітних сімей житлом;

• запровадження короткотермінових відпусток чоловікам при народженні дитини з метою забезпечення одночасної та рівної участі жінок та чоловіків у догляді та вихованні дітей;

• державна підтримка сімей, які усиновили дитину, шляхом запровадження:

  • виплати одноразової допомоги при народженні дитини незалежно від віку усиновленої дитини;

  • надання одному з батьків оплачуваної 3-х місячної відпустки по догляду за дитиною з моменту ухвалення судом рішення про всиновлення дитини, незалежно від віку дитини.

• вдосконалення існуючої системи запобігання насильства в сім’ї, зокрема щодо посилення санкцій по відношенню до осіб, які вчинили насильство та підвищення ефективності надання допомоги особам, які потерпають від насильства;

• відновлення дитячих оздоровчих баз (державні комунальні дитячі оздоровчі заклади), нормативно закріпити у бюджетах усіх рівнів статті витрат на оздоровлення дітей соціально вразливих категорій.

 

Основними завданнями державної молодіжної політики є створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій молоді, допомога молодим людям у реалізації їх творчих можливостей та ініціатив, залучення молоді до активної участі у соціальному, економічному та гуманітарному розвитку України.

 

Для цього необхідно:

 

• розробити та затвердити механізми стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць та надання першого робочого місця випускникам вищих і професійно-технічних навчальних закладів;

• забезпечити розвиток мережі установ культурно-просвітницького спрямування для молоді на селі;

• дотримуватися вимог «Європейської хартії щодо участі молоді в громадському житті на місцевому та регіональному рівні»;

• внести зміни до законодавства України, щодо визначення вікових меж молоді з 18 до 26 років, зумовлено загальноєвропейськими підходами та інтеграцією України до ЄС, щодо встановлення вікових меж молоді.

 

Потребує реформування система соціальних стандартів та пільг окремим категоріям громадян. Задля цього необхідно:

 

• завершити розробку комплексу державних соціальних стандартів, передбачених Державним класифікатором соціальних стандартів та нормативів;

• нормативно-методично забезпечити диверсифікацію постачальників соціальних послуг шляхом:

  • встановлення мінімальних стандартів надання соціальних послуг;

  • переходу до формування замовлення на соціально-побутові, психологічні, соціально-медичні, соціально-економічні та інші соціальні послуги на контрактній основі на підставі конкурсу;

  • автономізації закладів соціального спрямування шляхом їх перетворення з бюджетних установ на комунальні підприємства зі статусом неприбуткових організацій;

  • запровадження методики формування замовлення на послугу соціальної сфери на контрактній основі;

  • переходу від централізованого регламентування видатків місцевих бюджетів на виконання власних повноважень до встановлення мінімальних стандартів надання соціальних послуг.

 

Приблизний склад початкових цільових показників, що віддзеркалюють рівень досягнення названих цілей у сфері соціального захисту:

 

• очікувана тривалість життя при народженні;

• відповідність інфраструктури системи охорони здоров'я потребам суспільства;

• рівень державних витрат на соціальне обслуговування й соціальну підтримку (у % до ВВП);

• щомісячні сукупні виплати й інші форми соціальної підтримки з державного бюджету на одну особу, яка цього потребує;

• частка громадян літнього віку й інвалідів, що отримують послуги установ соціального обслуговування, від загальної кількості громадян літнього віку й інвалідів;

• рівень задоволення попиту на лікарські засоби по категоріях громадян, які підлягають соціальному захисту відповідно до законодавства;

• частка інвалідів, які забезпечені протезно-ортопедичними виробами, від кількості тих, хто цього потребує;

• охоплення громадян літнього віку всіма видами соціального обслуговування вдома (на 10 тис. пенсіонерів);

• питома вага творчих розвиваючих таборів для дітей;

• питома вага бездоглядних дітей від кількості дитячого населення;

• забезпеченість дітей соціальною реабілітацією у спеціалізованих установах для неповнолітніх (у % до загальної кількості бездоглядних і безпритульних);

• частка дитят-сиріт, переданих на виховання в родини, у загальній їхній чисельності;

• питома вага випускників освітніх установ для дитят-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, які продовжили навчання;

• питома вага родин з дітьми-інвалідами, які отримали послуги в спеціалізованих установах, від загальної кількості родин з дітьми-інвалідами;

• санаторно-курортне лікування пільгових категорій населення;

• кількість осіб, які пролікувалися у державних санаторіях;