За шістнадцять років суверенітету України жодна політична сила не зуміла запропонувати українському суспільству цілісну концепцію стратегії розвитку держави, що співвідносить інтереси всієї держави в цілому й кожного громадянина окремо. Предметом громадського обговорення стають окремі деталі, а не сам принцип життя й співпраці громадян в одній країні. У результаті в Україні відсутній виразний механізм визначення цілей. Політики схожі на команду корабля посередині моря, де кожний прагне вихопити кермо в іншого, при цьому не запитуючи в пасажирів, які оплатили квиток, куди, власне кажучи, вони мали намір дістатися.

 

Блок Юлії Тимошенко розглядає розвиток країни як цілісний, свідомо керований і збалансований процес, у якому ефективно можуть реалізуватися інтереси кожної окремої людини. Для виконання цього завдання широкій громадськості пропонується долучитися до вдосконалення широкомасштабної Національної стратегії розвитку, що базується на двох фундаментальних засадах.

Перша фундаментальна засада – Технологія Економічного Прориву (ТЕП). Це комплекс пропозицій за дванадцятьма лініями прориву, які лежать в основі реалізації довгострокової Національної стратегії розвитку як конкурентоспроможної країни, що затверджується у глобальному світі. ТЕП ґрунтується на чотирьох базових векторах впливу державної політики, на конкурентноздатність країни в середній і довгостроковій перспективі.

 

Вектори ТЕП ґрунтуються більш ніж на 320 показниках й експертних оцінках, які використовуються у міжнародно визнаній рейтинговій методології з конкурентоспроможності країн і регіонів, що використовується Інститутом розвитку менеджменту в Лозанні (ІMD-Lausanne), а також Світовим банком, ООН, UNІDO, ОЕСР, Dow Jones, AccountAbіlіty. Саме здійснюючи моніторинг динаміки багатьох із цих показників, і можливо оцінювати, наскільки просунулася наша країна в досягненні тих або інших економічних завдань і формуванні конкурентних переваг в економіці.

 

Україна все ще перебуває у перехідному періоді на шляху до соціально-орієнтованої ринкової економіки. Суспільство перебуває у постійних змінах і трансформаціях. Показники, які використовуються провідними світовими науковими центрами, не повною мірою відображають особливості цього процесу та комплекс важких соціальних і демографічних проблем, що виник у нашому суспільстві. Тому ми пропонуємо доповнити систему індикаторів, оцінок і показників ТЕП групою показників, які детальніше відображають справедливе ставлення держави до простої людини.

 

У зв'язку з цим другою фундаментальною засадою є перебудова державного управління на основі Системи цільових показників справедливості й конкурентоспроможності (СПСК).

 

В українському варіанті ми бачимо цей механізм таким, що поєднує зусилля держави та суспільства. Цілі та національні пріоритети країни мають бути встановлені з неодмінним залученням ініціативних структур громадянського суспільства, соціально відповідального бізнесу, експертного співтовариства. Цільові показники й планові рубежі їхнього досягнення повинні розроблятися з неодмінним залученням "мозкової" еліти країни, експертів незалежних організацій та держструктур. Цільові програми й розробка їх бюджетного забезпечення – справа представницької влади. Методи й шляхи їхнього досягнення – справа уряду та виконавчих органів. Загалом цей механізм повністю інформаційно відкритий, доступний публічній оцінці й цілком прозорий щодо висновків про ефективність діяльності тих або інших діючих органів влади та окремих відповідальних осіб.

 

Таким чином, ми пропонуємо згуртувати й громадянське суспільство, і національний бізнес, і експертне співтовариство країни, і представників влади навколо загальнонаціонального завдання для побудови конкурентоспроможної країни. Інтелектуальний, інноваційний і соціально-активний потенціал нашої країни є настільки потужним, що йому можна цілком довіритися, покладаючись на розробки та пропозиції як з боку українських учених й експертів, так і з боку ініціативних структур громадянського суспільства.